Врятувати рядову річку
Колись на околиці села Новоселівка, що недалеко від Полтави, протікала річка Свинківка. Селяни, які постарше, па м'ятають, як у дитинстві було здорово поплавати наввипередки, а потім позасмагати біля річкової прохолоди на піщаному пляжі. Пам'ятають, як відмінно ловилися в їхній річечці карасі, плотва і окуньці.
А в 90-ті роки Свинківка почала повільно вмирати. Колись багатолюдний пляж заріс очеретом, річка замулювалася і міліла ... Останнім часом вода зникла зовсім.
- До кого ми тільки за допомогою не зверталися, щоб очистити русло річки. І до обласної влади, і до районної, і в Держкомвод. Але все марно, нікому до нашої Свинківки справи не було, - журиться депутат місцевої сільради, залізничник Вадим Кукса. - Влітку діти в пришкільному таборі знемагають від спеки, а поплавати, як нам у їхньому віці, - ніде. Та й взагалі, в селі без річки погано. Ні корів напоїти, ні качечок випустити ... А сільрада що може? У нас немає ні таких коштів, ні техніки. Вирішили ми попросити врятувати нашу річку начальника Південної залізниці Віктора Миколайовича Остапчука. Чому його? По-перше, в нашому селі живуть залізничники, і ми знаємо, що Віктор Миколайович завжди уважно ставиться до потреб місцевих громад, тим більше, якщо там є працівники дороги. По-друге, знаємо ставлення начальника дороги до екології. У нас на Південній збереженню навколишнього середовища приділяється дуже велика увага.
Сам Вадим Анатолійович працює головою профкому одного з полтавських підприємств Південної залізниці. У травні цього року, під час чергового відвідування Полтавського залізничного вузла начальником дороги, він підійшов до Остапчука В.М. та розповів про проблему. Віктор Миколайович обіцяв допомогти і слова свого дотримався. Правда, необхідно було оформити відповідні документи, щоб все було в законних рамках, тому роботи з розчистки русла почалися лише в серпні.
- Виконкомом сільради були визначені кілька місць, де необхідно було очистити русло в першу чергу, - розповідає Новоселівський сільський голова Людмила Макаренко. - Після того, як там попрацювали фахівці Полтавського будівельно-монтажного потягу № 685 та їхня техніка, на старому місці знову з'явилася вода ... Село, звичайно, дуже вдячне за-лізничникам. Без їхньої допомоги річка зовсім зникла б. Шар нанесеного піску і грунту був уже в кілька метрів, по колишньому руслу росла трава. Як писала наша велика поетеса Ліна Костенко: «Ще назва є, а річкі Вже Немає, пожовкли верби, висохли яри» ... Уявіть собі, під час робіт вирили віз із глибини три з половиною метрів! А тепер тут знову - вода.
- Взимку зробимо ковзанку, - продовжує Людмила Опанасівна. - А прийде весна, облаштуємо пляж, і сільська дітвора на літніх канікулах зможе плавати, розвиватися фізично. До нас на днях в сільраду приходила директор школи, дякувала. А я у відповідь: скажіть спасибі Південній дорозі і Віктору Миколайовичу Остапчуку. Завдяки таким керівникам, як він, у нас є надія на краще майбутнє.
... Осінніми погожими днями Новоселівська дітвора ганяє м'яч на березі своєї Свинківки. Але, звичайно, щоб повністю відродити цю річку, необхідне втручання органів влади. У Південної дороги немає на це ні необхідних засобів, ні повноважень. Можливо, тим, хто за посадою зобо-в'язаний займатися збереженням малих річок, приклад залізничників чогось навчить.
Лілія ПАВЛЕНКО.