Її материнське щастя

У кожної людини є власні моральні цінності, найсвятіші речі і поняття. І одна з таких цінностей - любов до матері. Перед мамою ми у невідплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за турботу і ласку, за велику материнську любов і за саме життя, подароване нею.

Маленькими і беззахисними приходимо ми в цей світ і відразу занурюємося в тепло материнської любові і турботи. Ми віримо, що мамин поцілунок залікує розбите коліно, знаємо, до кого бігти за захистом.

Сподіваюся, що так вважають якщо не всі, то, принаймні, більшість дітей.

А коли поспілкувалася з багатодітною матір’ю Ніною Сахаровою, зрозуміла, що вона відчуває справжнє материнське щастя – багато років жити в любові  з чоловіком і разом виховувати семеро дітей, які дуже поважають своїх батьків.

Згідно Наказу Президента України Віктора Януковича від 23 серпня 2011 року, Ніні Іванівні присвоєно звання «Мати-героїня». Привітати її з почесним званням і вручити медаль та посвідчення, в гості до Сахарових завітали за-ступник голови РДА Ольга Суховій і Богуславський сільський голова Володимир Мальченко. Адже мати-героїня живе на території Богуславської сільради, а саме – в Богуславці.

Народилася Ніна на Чернігівщині, а після закінчення десятирічки вирішила вступити до Харківського механіко-технологічного технікуму. Вчилася добре, бо обрану професію полюбила. Після технікуму, у 1976 році  отримала направлення на роботу на швейну фабрику імені Тінякова.

Дівчину цікавили усі новинки, які можна було запровадити на фабриці, і згодом вона зрозуміла, що необхідно вчитися далі, тож вступила до Харківського державного університету імені Горького (нині імені Каразіна).

Студентське життя в усі часи – цікаве і різноманітне. Тож дівчина, окрім навчання, намагалася охопити найбільше цікавих подій: ходила з подругою у театр, кіно, концерти, просто гуляла містом. Ось так, під час однієї прогулянки і познайомилася з майбутнім чоловіком Петром, який виявився земляком подруги і теж навчався у Харкові.

Перед закінченням   університету вони вирішили одружитися.

- У нас було справжнє студентське весілля, - розповідає Ніна Іванівна. – 1 березня 1980 року зібралося багато друзів, я одягла весільну сукню, була і «Волга» із кільцями. Все, як годиться. Засмучувало мене лише те, що через місяць після весілля чоловікові Петру необхідно було поїхати на роботу за направленням до Туркестанського військового округу, а мені – закінчувати навчання в університеті.

Згодом Ніна перевелася на заочне відідлення і поїхала за чоловіком.

Навіть після багатьох років вона добре пам’ятає свої перші враження від цієї поїздки.

- Було таке враження, що дихаєш розжареним до 100 градусів повітрям, перший час мені, навіть, важко було дихати. А згодом звикла до місцевого клімату, чоловікові надали житло, я пішла працювати. Взагалі там ми прожили 13 років, я народила 4 дітей. А наприкінці листопада 1993 року сім’єю приїхали до Богуславки.

Це був складний період для країни, роботи для всіх катастофічно не вистачало, заробітні плати низькі. Коли Ніна Іванівна прийшла до голови місцевого колгоспу з двома дипломами про освіту, роботи їй не знайшлося. Тому довелося працевлаштуватися санітаркою у Сеньківську лікарню.

Так, багатодітній сім’ї було важко виживати, доводилося тримати вдома велике господарство, та головне, що завжди у них вдома панувала затишна, доброзичлива атмосфера.

Та не даремно говорять, що матері невсипущі. Коли діти лягали спати - мама ще не спала, а коли прокидалися - вона вже не спала. Головне, що завжди всі діти були нагодовані, акуратні, виховані.

Життя йшло, дорослішали діти. Та для матері дитина завжди залишається дитиною і в 10 років, і в 30, і в 50. А тому ніколи не покидає її тривога за долю власної дитини. І завжди вчить вона своїх дітей творити добро на землі.

З великим душевним теплом Ніна Іванівна розповідає про кожного зі своїх дітей: старшому Костянтину вже 30 років, він працює у Києві менеджером, одружений; донька Оксана з сім’єю живе у Харкові;там же працює і Олена, якій виповнилося 25 років; син Павлик за спеціальністю медик, має 2 червоних дипломи, тимчасово не працює; Андрій – студент, навчається у Харківському університеті повітряних сил, він вирішив продовжити сімейну офіцерську династію (його батько Петро Павлович і дід – офіцери); найменші Саша і Максимка – навчаються у школі.

Бажаю сім’ї Сахарових та усім багатодітним сім’ям міцного здоров’я, терпіння, добробуту в родинах.

         Олена       КОЛЕСНІКОВА.

На знімку: багатодітна мати Ніна Сахарова.