Не всі дбають про рідний край
В останній день жовтня в районі відбувся черговий суботник. Активну участь у ньому, як і завжди, взяли працівники організацій, установ, підприємств.
Робітники РЕМу, відділення енергозбуту, ветлікарні, Борівського відділення Куп’янської філії «Харківгаз», водоканаліза-ційного підприємства, Бо-рівської райдержадміністрації, районного відділу міліції, управління агропромислового розвитку, відділу Держземагентства, відділу ДСНС у Харківській області виконували важку, але дуже важливу роботу - розчищали від порослі узбіччя дороги, що веде до сіл Шийківка, Ізюмське, Чернещина. Те, що розчищення цієї ділянки дороги є дуже важливим, знають водії, яким доводиться їздити цією дорогою взимку. Через поросль на дорогах утворюються замети, що ускладнюють, а іноді й унеможливлюють рух транспорту. Навіть після того, як райавтодор розчистить дорогу, тут утворюється глибокий тунель, у якому важко розминутися із зустрічною машиною.
Не менш важливу роботу виконували працівники податкової, відділу культури, терцентру, районної ради, райавтодору, БДЮТ, відділу освіти, фінансового управління - збирали сміття на дамбі Червонооскільського водосховища. Працівники інших організацій, установ і підприємств наводили чистоту в центрі Борової.
Суботники стали звичайним явищем для жителів району, і майже ніхто не шукає причину, щоб не йти на них, адже - це чудова нагода поспілкуватися з колегами, зі знайомими у неформальній, неробочій обстановці, а ще громадяни, небайдужі до свого рідного краю, розуміють, що від кожної людини залежить, якою буде його мала бать-ківщина. Але, на жаль, про чистоту і благоустрій нашого мальовничого краю думають не всі. Незважаючи на те, що осінь наприкінці жовтня і на початку грудня подарувала нам золоті деньки, жителі Борової неохоче прибирають на своїх подвір’ях і прилеглих до них територіях. Біля парканів лежать купи гілок, листя, іноді сміття. Але це не найгірше. Жахливо, що не цінують працю інших. Кажуть, до гарного швидко звикаєш. Дійсно, ми вже звикли до того, що в центральному парку вже давно немає бу-р’янів, на вулиці Миру завжди чисто, увечері горять ліхтарі. Але ж ще кілька років тому бур’ян у парку був чи не по пояс, ліхтар був один на всю вулицю (в кращому випадку), а про те, щоб відпочити на лавочці, й мови не могло бути, бо лавочок просто не було! Тож, мабуть, варто собі уявити, скільки зусиль і коштів було витрачено, щоб центр селища став таким, яким є зараз. Хоча, можливо, хтось хоче повернути йому минулий зовнішній вигляд. А інакше як пояснити, для чого розбили ліхтарі по вулиці Миру, для чого з клумб протягом літа виривали квіти, для чого кидають сміття під ноги, а не в урни?!
Чесно кажучи, дивлячись, як під час суботника борівчани прибирали сміття на дамбі, мені від душі було шкода цих чоловіків і жінок: вкотре вони розчищають цю територію, а вже за кілька днів вона знову закидається сміттям. Невже так важко тим, хто тут відпочиває, за-брати сміття з собою? Таке враження, що горе-рибалки просто знущаються - і з наших людей, і з нашої природи. І як не гидко самому сидіти серед смердючого смітника?
Не можу не згадати свою улюблену вулицю 14 квартал. Чому улюблену? Бо тут пройшли кращі роки дитинства та юності. Але не пригадую, щоб 14 квартал колись був у такому жахливому занедбаному стані. Всюди - гілки, сміття, пляшки. Особливо брудно біля магазинів, точніше неподалік від них, бо біля самих магазинів прибирають, а через кілька метрів - обгортки від морозива, цукерок, пластик, кульки та ін.
Хтось, мабуть, спізнився винести сміття на машину й викинув його прямо на дитячому майданчику (біля буд. 13), хтось і на машину не виходив - поставив мішки зі сміттям біля алейки (буд.1). Жах! Невже це роблять люди, які тут живуть? Важко повірити, але ж з іншого села не привезуть сміття в Борову.
І наостанок хочеться згадати ту ділянку дороги біля Шийківки, яку взимку завжди замітає. Як я вже зазначала, потерпає тут в зимову негоду багато водіїв. Серед тих, хто вирубував поросль, їх майже не було. Тож, може, варто тим водіям, які не раз потрапляли в сніговий полон, організувати свій суботник, зробити добру й корисну справу для себе ж?! Тетяна ГУНЬКО.
