Гімн осені

Погляньте навколо. Яка чарівна осінь! На деревах такі барвисті фарби, пожухла травичка і вода у річці вже потемнішала. Сіре небо все частіше виривають низькі так важкі хмари. Тепле лагідне сонечко дивиться згори, та вже майже не гріє. Короткі дні і довгі ночі прямують до холодної зими. Вже приморозило не раз і не два…

А дерева ще яскраві, золоті, жовтогарячі, жовті, зелені. Якого кольору тут тільки нема! Зашурхотить між деревами тихенький вітерець – і листячко, мов золото, падає додолу. Земля вкривається кольоровим різнобарв’ям, і, здається, ніби крокуєш по чарівному, зітканому із золотих ниток килиму.

Як прекрасно йти тоненькою стрічечкою стежки і, забуваючи про все, розчинитися у величній красі лісу. Він начебто розкриває свої обійми і занурює у чарівний світ свого життя.

Дивлячись на цю красу, мрійливо думаєш: «Ось воно – справжнє щастя та спокій. Це та тиша, коли відпочиває душа. Це душевний спокій у серцях. Це просто блаженство душі…»

Ця святкова осіння акварель пробуде недовго, а потім фарби зміняться на більш холодні тони, стануть похмурими.

А поки ще тепло, світло, все квапиться жити. Але водночас сумно, бо тепло не забереш у зиму…

А.Гомон, Д.Коновал, О.Волкова, Ю.Малій, М.Старікова, А.Шутько, О.Дзюба.

Учні 10-А класу Борівської ЗОШ №1.