Козацтво на Борівщині

День українського козацтва та  другу річницю існування своєї громадської організації відзначили козаки Борівського куреня. В цей день відбулося і поповнення лав борівського козацтва. Особливостями цьогорічного дійства було те, що переважна більшість тих, хто присягався  на вірність Україні і українському козацтву  - молодь, юнаки та дівчата загальноосвітніх шкіл. Збереження позитивної тенденції до збільшення кількості молодих людей, не байдужих до власних національних традицій, історії, культури не може не радувати.

Спілкуючись з ними, відчуваєш в них особистість з почуттям власної гідності, власної життєвої позиції. Вони мають наперед визначену для себе мету в цьому житті і, як не дивно для їхнього віку, позбавлені будь-яких ілюзій щодо свого безхмарного майбутнього. Своє життя вони збираються будувати відповідно до своїх уявлень про добро і зло, свого власного уявлення про справедливість. Можна з впевненістю говорити про те, що на Борівщині зароджується рух, який в найближчому майбутньому стане дієвою силою в роботі по утвердження здорового способу життя в молодіжному середовищі. І це, мабуть, основне досягнення Борівського куреня за два минулі роки його діяльності. Воно й не дивно, бо серед борівських козаків чимало педагогів, українців не лише за паспортом, а й за переконаннями, станом душі. Одна справа розповідати про події минувшини, традиції та звичаї, зовсім інша - власним прикладом доводити невмирущість козацького духу, вести активне громадське життя. Для прикладу хочеться розповісти про діяльність представника Гетьмана Українського козацтва, осавула  Станіслава Єрмолаєнка. Працюючи вчителем історії в Дружелюбівській ЗОШ, він не обмежується лише читанням власного предмета. Його особистими зусиллями, за сприяння Ізюмської сільської ради, в цьому селі, можна сказати, спинається на ноги козацький культурно-спортивний центр. Отримавши пусті занедбані приміщення, він разом зі своїми вихованцями проводить в них поточний ремонт, обладнує одну з кімнат спортивним інвентарем, в іншій  оформляє козацьку світлицю. В планах: створення тренажерного залу, доступ до якого планується зробити вільним, там зможуть займатися спортом всі бажаючі. Місцевий фермер, до якого осавул звернувся за допомогою, з розумінням поставився до прохання, обіцяє по закінченню польових робіт виділити певні кошти.

 Будучі неприбутковою організацією, Борівський курінь неспроможний фінансувати, як цей, так і інші  масштабні проекти, козаками робиться лише те, що  в межах звичайних людських сил, тому велику допомогу тут могли б надати органи місцевого самоврядування, відповідні відділи райдержадміністрації: відділ культури та відділ освіти, справа ж бо спільна і для повнокровного життя району вкрай необхідна. Можливо, було б корисно залучати представників козацтва для розробки, а потім і втілення в життя окремої Програми розвитку козацького руху на Борівщині. Така співпраця була б корисною для всіх жителів району.

Відкрита організація і до співпраці з будь-якими іншими установами та організаціями району. Особливо з питань дозвілля молоді, охорони громадського порядку на території тих сільських рад, де вже формуються  козацькі підрозділи. А сфера впливу козацької організації постійно розширюється. Цього дня отримали призначення сотники гороховатський і богуславський, джурам представлено сотника молодіжної сотні.

…Я дивлюся на групу  молодих джур і берегинь, що сьогодні долучилися до козацької родини і відмічаю, з якою урочистістю вони сприймають благословення настоятеля Свято-Миколаївського храму, з якою зацікавленою поштивістю слухають перші настанови осавула про моральні засади козацтва, і вірю, що ця святість і ця моральність в їхніх душах не буде розбита тупою байдужістю, нестатками, зневірою. Так хочеться, щоб цей день став для них початком відліку нового життя. Хай неспокійного, бурхливого, вимагаючого трудів духовних і фізичних, та обов’язково   достойного і щасливого.

Курінний писар, сотник Борівського куреня

Українського козацтва Олександр Малій

.