Землю прикрашає сонце, а людину - праця
Так говорить народна мудрість. А ще кажуть: не місце красить людину, а людина – місце. Що означає бути слюсарем практично все життя? Це означає, що люди даної професії мають інтерес до техніки, люблять фізично працювати, мають умілі руки. А ще це праця творча і вимагає багатьох знань і вмінь.
Серед трудівників даної професії – династія Єдиментів Сергія Михайловича та Віктора. Їхній загальний трудовий стаж на Борівській дільниці газопостачання Куп’янської філії ПАТ «Хар-ківгаз» - понад 45 років.
Сергій Єдимент при-йшов на підприємство у 1978 році на посаду слюсаря аварійно-відновлювальних робіт і на цій посаді трудився до виходу на заслужений відпочинок.
- Коли прийшов на підприємство, газ населенню розвозили у балонах, - розповідає Сергій Михайлович. – Тому спочатку ремонтували лише газові плити, і лише згодом почали з’являтися газові опалювальні котли з автоматикою, спорудили ГРП. У мене не було наставників, все нове пізнавав самостійно, кожну деталь на котлі, автоматику, як кажуть, перебирав своїми руками. І хочу сказати, що в цьому не було складностей, бо любов до техніки, самопізнання за-клалися у мене ще з дитинства, коли допомагав батькові механізатору ремонтувати трактор, працював у колгоспі.
Звичайно, за стільки років роботи на підприємстві було дуже багато різних випадків. Наприклад, одного разу надійшов виклик на 104, у багатоповерхівці смт. Борова був відчутний запах газу. Коли приїхали, оперативно знайшли квартиру, звідки виходив газ, і довелося зламувати двері, адже у таких випадках головне - все швидко і правильно робити, на кону – життя всіх мешканців будинку. Коли зайшли до квартири, виявили, що громадянка хотіла покінчити з життям, отруївшись газом, і не подумала про те, що могли загинути інші люди. Ви-їжджали й на пожежі, були смертельні випадки.
Є і хороші спогади, і смішні, але, щоб їх озвучити, необхідно багато часу.
Слід сказати, що Сергій Михайлович – слюсар від Бога, він став наставником для багатьох працівників підприємства, всім бажаючим із задоволенням допомагав.
Його син Віктор вчився на телемайстра, але працювати за обраною професією не захотів і після повернення з лав Збройних сил України вирішив пітибатьківським шляхом - трудитися на дільницю газопостачання. За нього поручився батько, і це було найкращою підтримкою в роботі Віктора. Він працював слюсарем служби мережі ГРП на чолі з майстром Віктором Кравцовим, обслуговували ГРП, надземні і підземні газопроводи. Потім перейшов у службу ремонту внутрішньобудинкової газової апаратури, а коли батько пішов на пенсію, перейшов до аварійної служби, де трудиться і сьогодні.
- Хочу подякувати всім, з ким працюю на підприємстві, адже колектив у нас дружній, кожен готовий прийти на допомогу іншим, і це дуже важливо, - розповідає Віктор. - Зараз працюю разом з водієм Павлом Подольським, майстром Романом Холодним. Всі вони висококласні спе-ціалісти й гарні друзі.
Будучи пунктуальними у всьому, що стосується роботи, Віктор з батьком вдома облаштували гараж із ремонтною майстернею, люди до них часто звертаються за допомогою.
Сім’я Єдиментів поповнюється, і нині Сергій Михайлович разом з дружиною виховують трьох онучок, а Віктор зі своєю дружиною - двох доньок.
Олена КОЛЕСНІКОВА.
