Усі ми прагнемо любові
Мама… Який глибокий зміст у цьому слові! Скільки поетів присвятили матерям свої вірші! Вона дає життя, навчає жити, турбується про свою дитину, не досипаючи ночей, віддаючи своїй кровинці тепло, ласку, любов.
Велика шана багато-дітним матерям, які, незважаючи на життєві труднощі, народили й виховали трьох і більше дітей. У Борівському районі 117 багатодітних родин, у яких виховується 395 неповнолітніх дітей.
Та ще більшу повагу викликають жінки, які наважуються взяти на виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Взірцем відданості материнському обов’язку, благородній справі виховання в умовах сімейного тепла і затишку дітей, що в скрутні часи залишилися сиротами, є Олександра Аврамівна Деревська.
6 травня 2012 року виповнилося 110 років з дня її народження. Народилася Олександра Деревська в місті Грозному в сім’ї робітника одного з нафтових промислів. У сімнадцять років почала трудову діяльність, працюючи медичною сестрою військового госпіталю. Тоді і взяла вперше на себе високу відповідальність - стати матір’ю маленького братика свого чоловіка, червоного командира Омеляна Деревського та двох дітей-сиріт, дворічного Дмитрика та шестирічної Пани. Протягом життя дедалі міцнітиме прагнення жінки обігрівати своїм теплом, душевністю, ніжністю, турботливими руками всіх тих дітей-сиріток, яких вона зустрічала на життєвому шляху і які, на її думку, цього потребували. Так у їхній сім’ї з’явилися Валя, Веніамін і Сергій, а невдовзі - ще четверо маленьких мешканців Ставропольського дитячого будинку Куйбишевської області. У суворі роки Великої Вітчизняної війни повною мірою розкрилися благородство і самопожертвування сім’ї Деревських. Вони взяли на виховання в свою й без того численну родину сімнадцятеро евакуйованих із блокадного Ленін-града діточок, батьки яких загинули на фронті під фашистськими бомбами чи від голоду. На кінець війни подружжя усиновило та удочерило 35 сиріт. Президія Верховної Ради СРСР присвоїла Олександрі Деревській звання Матері-Героїні посмертно. У 1959 році вона передчасно пішла з життя. Далися взнаки труднощі та випробування, які випали на її долю протягом двох немилосердних воєн та нелегких повоєнних літ. Її життя-подвиг, мов незгасаюча зірка, і понині служить яскравим взірцем для всіх, хто присвятив себе почесній і подвижницькій справі виховання підростаючого покоління.
Як непросто буває виховувати власних дітей розумними, чесними, порядними людьми, хоча батьки докладають усіх зусиль, щоб вони виростали гідними громадянами своєї країни. Мабуть, ще важче виховувати дітей, яких батьки беруть на виховання. Причини, з яких родини наважуються на такий нелегкий крок, різні – хтось не може мати власних дітей, хтось мріє про велику родину, але такі батьки мають одну загальну особливість – у них велике щире серце, сповнене любові й тепла. Розуміючи, що діти обділені родинним теплом, прийомні батьки намагаються приділяти дітям якомога більше уваги, віддають їм душу й серце. У 7 родинах, які живуть у Борівському районі, виховується 12 прийомних дітей. Пізнавши в ранньому віці гіркоту життя, діти, які виховуються в прийомних сім’ях, поступово починають почуватися щасливими. Їхнє щастя не тільки в тому, що мама смачно готує, а тато купує їм новий гарний одяг, вони радіють від того, що є повноцінними членами родини, їх люблять, розуміють, про них піклуються, їм є з ким поділитися своїми дитячими мріями і таємницями. Якби у родинах частіше виникало бажання взяти на виховання дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування, скільки б обездолених дітей стало щасливими!
13 травня в Україні відзначається День матері, 15 травня – День сім’ї. Тож хочеться побажати всім матерям міцного здоров’я, терпіння, любові, поваги від рідних, а сім’ям – злагоди, взаєморозуміння, добробуту. І нехай у кожній родині росте щаслива дитина!
Тетяна ГУНЬКО.
Уют и порядок в дом принесет не только любящая мать или заботливая жена, но и хорошие напольные покрытия, о преимуществах и недостатках которых нужно знать каждому хозяину.
