Біофашизм – параліч сьогоденного суспільства
«Постоянно напоминай мне, совесть моя, что я никому не могу причинить вред безнаказанно, что нанося любую рану живому существу, я этим делаю ущерб своей душе» (Мерсье).
Як відомо, слово «людина» походить від слова «людяність». Тобто, мається на увазі те, що кожна людина повинна мати співчуття, в тому числі й до тварин – братів наших менших і брати в їхній долі співучасть. Це закладено із поконвіків.
Таємниця тваринного світу береже в собі чимало повчального і потрібного для людини. Але розгадати цю таємницю, як і все в природі, можна лише володіючи світлою свідомістю і доброю волею. А наше, на жаль, хворе суспільство, заражене вірусом байдужості і , мало того, жорстокості та бездушності. Так що ми бачимо сьогодні? В Україні існує організація, дія якої свідомо спрямована на жорстоке винищення тварин. Прикладом стає масове отруєння, відстріл безпритульних тварин, які вмирають внаслідок цього в страшних муках. І все це на очах людей, в тому числі і дітей. Мало того, всі ці звірства знаміють на відео ті, хто називають себе догхантерами. Ці особи є психічно ненормальними, бо отримують задоволення від страждання живої істоти. І цих нелюдів потрібно обов’язково зупиняти. Подібні приклади знижують імідж України перед іншими країнами, зокрема, перед більш розвиненими, в яких проблему безпритульних тварин вирішують зовсім по-іншому, гуманними способами. Візьмемо деякі приклади людської жорстокості, яка не знає меж. У Донецьку їздить пересувний крематорій для дворових тварин. У одному населеному пункті якийсь фашист забив собаку з цуценятами в ящик і підпалив. В іншому – ненормальні любителі постріляти розстрілювали на очах у перехожих маленьких цуценят, отримуючи задоволення від їхньої мученицької смерті. В третьому – забивали підвали з маленькими тваринами, прирікаючи їх на голодну смерть. А ще одні підлітки зав’язали цуценятам ноги, кинули у багаття, знімаючи своє катування на відео. Як можна назвати таких «людей»? І чи місце їм у нормальному суспільстві?
Не вийняток і наш район. Нереалізоване потомство, а також хворих і старих тварин вивозять далеко в ліс, в посадки, прирікаючи на голодну і холодну смерть. У самій Боровій знаходять маленьких кошенят і цуценят, в тому числі, біля магазинів, в парку, а також в громадських туалетах!!! У районі Новоселівки нелюди зав’язали малих цуценят в мішок і викинули в поле. На кварталі мисливець холоднокровно постріляв собаці задні лапи, яка потім повзала, мучаючись від болю і залишаючи за собою криваві сліди, шукаючи добрих людей, допомоги. Таких прикладів багато.
Хто зупинить і покарає подібних катюг і душогубів? Але ж ми знаємо, що у тварин є душа, котра набагато добріша, чистіша і вірніша, ніж у багатьох людей. Людина може вигнати або навіть вбити свого вихованця за будь-яку провину чи незручність, яку він завдав. Але ж кожну тварину можна привчити до порядку і навчити правильно себе поводити. Немає на світі тварин нерозумних. Їх просто треба вчити, змусити зрозуміти, чого від них чекають, а вони не зраджують наших сподівань. Мало того, деякі «хазяї» можуть викинути на вулицю, напризволяще свою стару або хвору тварину, яка, навпаки, як ніколи потребує їхнього піклування. А в новинах тільки й чуєш: того налякали, того покусали. І, якщо собака вкусила людину, яка спровокувала її на це, або зробила боляче, то хто винний? Собака чи...? От і наказувати за це потрібно не собаку, а ту людину. Собака не має права напасти. Але, як будь-яка жива істота, має право на захист себе, свого господаря чи території. І запам’ятайте: агресія собак – це не причина, це – наслідок! Наслідок дій людини! Крім людини, жодна жива істота в природі не ставиться до навколишнього середовища з наміром нанести шкоду, насолоджуватись горем і стражданнями живої істоти.
Є в Україні і добрі люди, які захищають права тварин, яким шкода, коли калічать їхні душі. Часто згорблені старенькі люди, котрі також приречені на самотнє, безрадісне, інколи навіть напівголодне існування, ідуть з пакунками, в яких недоїдки, щоб погодувати ту чи іншу безпритульну тварину. Радує також, що в деяких містах організовується рух волонтерів, зоозахисників, які піклуються про безхатніх тварин. Радує, що де-не-де відкриваються притулки. Добре, що в наш непростий час знаходяться люди, котрі не шкодують ні своїх сил, ні коштів, беруться за порятунок тварин. Та, на жаль, їх дуже мало. Є жорстокі, а є – просто байдужі. Але байдужість не набагато відрізняється від жорстокості. Адже тварини потребують нашої участі в їхній часто нелегкій долі.
Лікарі стверджують, що наші браття менші є справжніми помічниками для лікування цілої низки захворювань, пов’язаних зі стресами, втомою. Одна тільки їхня присутність збільшує шанси на зцілення. Дружба з тваринами, як довели вчені, має специфічний, позитивний ефект на душу й тіло людини.
А чим ми їм платимо за це? Замисліться, люди! Адже ви – ЛЮДИ! І повинні розуміти, що тварини – брати наші менші і мають право на життя, так, як і ми, на кращу долю. І взагалі, ставлення до тварин – це показник здоров’я будь-якого суспільства!
Наталія БАРВІНКО. Жителька с. Вище Солоне.
