Життя  прожити - не  поле  перейти

Нещодавно відзначила свій 90-річний ювілей Катерина Олександрівна Літвінова, яка         проживає в с. Гороховатка. З цією визначною датою її привітали голова Борівської районної організації ветеранів Володимир Болгарський, його заступник Володимир Мартиненко, голова первинної організації ветеранів с. Гороховатка Валентина Пожарова, секретар Гороховатської сільської ради Раїса Кушин.

Життєва стежина Катерини Олександрівни не тільки довга, а й нелегка. Народилася вона в с. Червоне Барвінківського району в багатодітній родині. Крім неї, у сім“ї виховувалося ще шестеро дітей. Але двоє малих  померли від голоду, а в 1920 році загинув на війні брат Катерини Іван.

Юна дівчина мріяла стати медсестрою, тому після закінчення школи у 1939 році вступила до Барвінківської школи медсестер. В липні 1941 року, отримавши диплом, навіть не попрощавшись із рідними, Катерина Олександ-рівна разом із подругами поїхала на фронт. Забрали на війну і молодшого брата Федора, 1925 року народження. Майже всю війну Катерина Олександрівна служила медсестрою в армійському госпіталі ІІІ Білоруського фронту. Тут, у госпіталі, й зустріла свого першого чоловіка Миколу. У грудні 1944 року Катерина Олександрівна повернулася додому, бо чекала дитину від свого чоловіка. А от чоловік додому так і не приїхав: загинув на війні. Виховувати донечку довелося самій. З 1946 року і по 1983 рік працювала медсестрою в Барвінківському районі. Вийшла вдруге заміж, з чоловіком Павлом виховали четверо дітей. Минуло 8 років, як не стало другого чоловіка, Катерина Олександрівна часто хворіє, погано чує, не бачить, але поруч із нею живе молодша донька Ніна, яка завжди підтримає й допоможе.

В нагороду за нелегке, але яскраве життя Катерина Олександрівна має Орден мужності, медаль Жукова, медаль «Ветеран праці», багато ювілейних медалей. Але найвищою нагородою для неї є любов її  чотирьох дітей, 10 онуків, 15 правнуків і 2 праправнуків.

Тетяна ГУНЬКО.