З династії офіцерів

Професія – захищати Вітчизну… Вітчизну й матір не обирають, недаремно ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Захищаючи Вітчизну, кожен захищає найдорожче.

Як добре, що ми живемо в миролюбній державі, але мир треба не тільки берегти, а й уміти захищати. День збройних сил України, який відзначається 6 грудня, - це свято сивих ветеранів і військовослужбовців усіх поколінь, це свято нинішніх військових і тих, які прийдуть за ними, це свято тих жінок, які чекали своїх рідних з армії або ділили з ними нелегку військову долю.

Армія завжди загартовувала і тіло, і дух. І лише в лавах армії кується мужність.

Дехто говорить, що нам нічого захищати, бо у нас немає держави. Та економічні негаразди - це процес становлення нашої держави, це як хвороба, яку треба подолати. А хіба хвору матір кидають напризволяще? Ні, її лікують і захищають.

Напередодні свята хочеться розповісти про професійного військового, підполковника запасу Олександра Бесєдіна, який хоч і знаходиться на пенсії, та продовжує працювати провідним спеціалістом Ізюмсько-Борівського об’єднаного військкомату. 

Народився він у Дніпропетровську, в сім’ї, де династія офіцерів почалася ще у 1829 році. Тож вибір професії для юнака не був проблемою, після закінчення десятирічки вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища.

- Нас готували бути командирами танкових взводів, вивчали сучасну танкову техніку. Вчитися було хоч і важко, зате дуже цікаво. – розповідає Олександр Юрійович. – Більше розповісти не можу, бо то – військова таємниця. Після закінчення училища у 1980 році мене направили для проходження служби в Південну групу військ в Угорщину.

А вже через три роки молодий лейтенант отримав нове розподілення і  повернувся до рідного танкового училища командиром курсантського взводу.

З жовтня 1986 року він – заступник комісару Борівського військкомату, а з 1989 по 2004 роки – Борівський районний військовий комісар. І вже 7 років є пенсіонером Міністерства оборони України. Після реформування військових комісаріатів і скорочення Борівського райвійськкомату працює службовцем Збройних Сил України. Як провідний спеціаліст, займається призовом юнаків Борівського району на строкову службу в лавах Збройних Сил України і проводить приписку юнаків 17-річного віку до призовної дільниці Ізюмсько-Борівського міського військкомату.

Ось так коротенько, по-військовому розповів Олександр Юрійович про свою біографію. Начебто все зрозуміло. Але всі, хто знає цього симпатичного, завжди усміхненого і приємного чоловіка, скаже, що він – не лише військовий, він – хороша, щира Людина, з я кою можна спілкуватися на різні теми і отримати пораду.

Коли Олександр Юрійович був головою Борівської районної ради ветеранів, неодноразово звертався до редакції районної газети, щоб привітати пенсіонерів Борівщини з днем народження, що звичайно ж, було приємно останнім, а також намагався вирішувати їх нагальні питання.  

Що стосується призовників та дембелів, про них він теж піклується. Знаю про це особисто, бо рік тому у жовтні мого сина Дмитра теж було призвано до лав Збройних Сил України і Олександр Юрійович весь час протягом року цікавився його службою, а після демобілізації цікавиться як справи з подальшим працевлаштуванням. Також звертається з проханням написати про військову службу хлопців, які пройшли службу в лавах Збройних Сил.

- Згідно військової доктрини України, наша армія переведена на контрактну основу. Всі посади рядового та сержантського складу контрактні. Але у зв’язку з тим, що заробітна плата контрактників не дуже висока, тому призовники займають посади контрактників. Тож і служать 1 рік, а з вищою освітою – 9 місяців. – розповідає О.Ю.Беседін. – Останнім часом юнакам дуже важко працевлаштуватися в силові структури, охоронні та деякі цивільні фірми без проходження військової служби. На даний час Збройні Сили України нараховують близько 200 тисяч військовослужбовців за контрактом. Нинішнього року на строкову службу було призвано 26 тисяч юнаків і серед них 20 - з нашого району. Хоча слід зазначити, що бажаючих набагато більше.

Та військовий – то його професія, а ще Олександр Юрійович – гарний сім’янин, уважний чоловік і турботливий тато та дідусь.

Відразу після закінчення танкового училища, він одружився з коханою дівчиною Іриною, яка на той час навчалася у Харківському інституті культури.  Саме з нею він пройшов випробування нелегкої військової долі і виховав двох синів.

Старший син Андрій народився у Будапешті, проходив строкову військову службу з 2003 по 2005 роки. (Для батька дуже важливо було, що хоч син і не продовжив їх династію, та все ж в армії служив). Саме молодший син Юрій став продовжувачем офіцерського роду Беседіних. Вже у 13 років хлопець виявив бажання вступити до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, де навчався 4 роки. Після цього вступив до Харківської академії внутрішніх військ, який закінчив у 2008 році із золотою медаллю. Зараз старший лейтенант внутрішніх військ Юрій Беседін працює в академії.

- Напередодні Дня Збройних Сил України хочеться привітати ветеранів військової служби, всіх військовослужбовців з 20-річчям утворення Збройних Сил України. – сказав на закінчення Олександр Юрійович. -  Побажати всім мирного неба, вдалої служби, незламної волі, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я, звершення всіх ваших мрій і побажань. А призовникам –пройти військову службу, яка обов’язково  стане в нагоді у їх подальшому житті.

Олена КОЛЕСНІКОВА.