Чарівні куточки земного раю
Жити в будинку мріє не кожен, адже протягом усього року потрібно доглядати за подвір’ям, прилеглою до нього територією. Взимку - розчистити сніг, навесні, влітку - слідкувати, щоб не росли бу-р’яни, восени - згрібати й вивозити опале листя. Життя в квартирі набагато простіше - підтримувати порядок потрібно лише в під’їзді, та й то по черзі з сусідами. Але є люди, які не уявляють своє життя в квартирі, і догляд за будинком, подвір’ям для них - це справжня насолода, відпочинок для душі.
Щодня проходжу по вул. Набережна (смт. Борова) повз подвір’я подружжя Тютюнників, але кожного разу в мене перехоплює дух від тієї краси, яку ці дбайливі господарі створюють своїми руками. З самої ранньої весни і до пізньої осені тут буяють різнобарвні квіти, але захоплюють не тільки квіти, а фантазія господарів, уміння зі звичайних речей зробити чарівну казку.
Біля двору стоїть кулемет з тачанкою, він не лякає перехожих, лише нагадує про минулі часи, всередині тачанки - різнокольорові петунії. На подвір’ї - як у музеї, багато цікавих речей, більшість з яких стародавнього вжитку; з надзвичайною майстерністю виконані й вироби з дерева, особливо цікавими є локомотив поїзда та гриби, які слугують підставками для квітів.
Казку Лідія і Валентин Тютюнники створили не тільки на подвір’ї, а й на всій прилеглій до нього території. На річці встановили альтанку, біля неї - чарівні лебеді і велика гойдалка. Тут люблять відпочивати не тільки господарі - всі жителі вулиці Набережна, часто приходять, приїжджають мешканці інших вулиць Борової і навіть з інших сіл. Особливо подобається це місце молоді, увечері в альтанці ніколи не буває порожньо.
Лідія і Валентин люблять гостей, на вихідних біля їхнього подвір’я завжди гамірно: збираються рідні, сусіди. Серця господарів наповнюються щастям від того, що краса, створена їхніми руками, приносить радість людям.
З ранньої весни і до пізньої осені буяють квіти і на подвір’ї Ніни Карпенко і Василя Гомона. Як кажуть, тут яблуку ніде впасти – буквально кожен сантиметр землі прикрашає якась квітка. Ближче до доріжок розташовуються низькорослі рослини – портулак, барвінок. Саме зараз дуже пишно цвіте портулак. Яких тільки кольорів квіток на ньому немає! І білі, й червоні, і рожеві, й жовтогарячі – усіх не перелічити. Трохи далі всміхаються красуні гацанії, бальзаміни, сальвії, целозії, агератуми, чорнобривці, літні жоржини, настурції. А особливе місце у дизайні подвір’я відіграють петунії – вони неперевершено виглядають у горщиках, що стоять під будинком. У тіні дерев зручно розташувалися хости. Яка ж садиба без королев квітів – троянд? Тут їх теж чимало. В основному буяють виткі троянди, хоча є і звичайні кущові. Привертають увагу й пишні кущики кохії – вони і посеред клумб, і за двором вздовж паркану. Їхня зелень додає ноток витонченості й ошатності. Зацікавили й незвичайні виткі рослини – квамокліти. У цих квітів незвичної форми листя й пелюстки. Квітки у них схожі на маленькі червоні зірочки… Всіх назв квітів важко перелічити – їх тут просто безмежний океан. І вони розташовані не хаотично, а за правилами садового дизайну, доглянуті й захищені від шкідників та хвороб.
- Після сходження снігу, - розповіла Ніна Миколаївна, у нас зацвітають крокуси, блакитні проліски, згодом примули, гіацинти, нарциси, тюльпани, іриси. Ще пізніше набирають сили однорічні рослини. Дуже люблю, як цвітуть лілії. Ось нещодавно придбала нові сорти лілій і все чекала, коли ж вони зацвітуть.
На питання: «Хто дбає про всю цю красу?» господиня відповіла:
- Квіти – це моє хобі, але велику допомогу у їхньому вирощуванні надає мій чоловік Василь та син Андрій. Вони разом перекопують клумби навесні і пізньої осені. Син майже все літо поливає квіти. У нашій місцевості останнім часом дуже спекотно, тому без штучного поливу такої краси не було б. Зараз у нас гостює маленький племінник Дениско, який теж залюбки разом з Андрієм поливає квіти. Буває, малюк бешкетує, направляючи воду зі шланга на людей, але все одно ми радіємо, що він теж привчається до праці.
Та не тільки квіти прикрашають садибу. Недалеко від будинку Василь Олексійович зробив штучну водойму. Там ростуть очерет, осока та інші водні рослини, які господарі спеціально привезли з річки. «Береги» обкладено великими каменями. Над поверхнею «ставочка» прикріплено глечик, до якого підведена вода, що струмочком стікає вниз, наповнюючи маленьке водне диво. Поряд всміхається глиняна фігурка казкового гнома, неподалік заховалися статуетки ящірки та жабки. Імпровізовані мухомори теж виглядають з-за кущів. Милуючись такою красою, розумієш, що на все це потрібно дуже багато часу й сил. Ніна Миколаївна по-ділилася секретом створення земного раю:
- Звичайно, часу катастрофічно не вистачає, адже потрібно не лише займатися квітами, а й городом, суницею, виконувати безліч повсякденної роботи по господарству. Та задоволення, яке отримуєш від квітів, змушує кожну вільну хвилинку використовувати на них. Буває, вийду рано вранці на двір, а там – краса: прохолода, ранкова тиша, не чути шуму транспорту. Підходжу до своїх клумб і дивлюся, яка квітка сьогодні мене порадувала своїм цвітінням, бачу трудівниць бджілок – від всього цього на душі стає дуже тепло й приємно.
Василь Олексійович теж захоплюється рослинництвом, але він більше займається іншими рослинами: залюбки вирощує виноград, експериментує та випробовує його сорти. Також вирощує яблуні, персики, сливи. А ще захоплюється хвойними рослинами – на подвір’ї можна побачити тую, ялівець (рос. можжевельник) та ін. Дбайливими руками господаря викладено з каменю доріжку на город, територія подвір’я грамотно розпланована й зі смаком облаштована.
Приємно, що любов до земної краси передається від покоління до покоління. Мама Ніни Марія Михайлівна теж любить вирощувати різноманітні рослини, і найбільше квіти. Мабуть, тому донька з дитинства ввібрала бажання створювати затишний куточок, побувавши на якому, хочеться повернутися туди знову і знову.
Якби кожен господар на своєму подвір`ї й біля нього створив хоча б частинку подібної краси, уявіть, яким прекрасним було б наше селище!
Тетяна ГУНЬКО.
Тетяна КОЛЕСНІК.
