Разное

Чого ж ти бідний? (Бувальщини рідного краю)

Бувальщини рідного краю

Чого ж ти бідний?

У 80-х роках минулого століття голосував у одному з колгоспів на Борівщині чоловік років так п’ятдесяти з гаком. Не будемо оприлюднювати його прізвище, ім’я. Назвемо Іваном. Був він комуністичним ортодоксом і, треба виділити належне, чесною людиною: ніколи не зазіхав на народне добро.

Якось його жінка принесла з колгоспної комори кусень м’яса – вилаяв і велів віднести назад. Та запевнила, що так і зробить, а потім, як свідчили односельці, з’їла те м’ясо.

У 1990 роках цікаву бувальщину, пов’язану з тим Іваном, розповів мені мешканець Новоселівки, покійний Погрібняк Михайло Васильович. Це завдячуючи його інженерному хисту якісно, в короткий строк газифіковано населені пункти Борівської селищної ради. Подаю його розповідь майже дослівно:

«Був Іван прямий, як пилка, і багато в чому наївним. Не міг збагнути специфічних рис радянської ментальності. В артілі, де він головував, селяни, як і всюди в Радянському Союзі, слова відомої пісні «всё вокруг колхозное, всё вокруг моё» сприймали у буквальному розумінні і, звісно, цупили те, що лежало скраю: водії вантажівок і комбайнери – зерно, доярки – молоко, свинарі – поросят, підлітки – кавуни, тощо.

Іван не міг миритися з тими неподобствами і вів жорстку боротьбу з «несунами». Горе було тому, кого він уловив. Однак селяни призвичаїлися до норову свого голови і обводили його навколо пальця. Наведу деякі кумедні епізоди.

Як відомо, у 1980-х у колгоспах у жнив’яну пору працювало не менше 2-3 комбайнів. Пильнує Іван, щоб не крали зерно. Ні на крок не відлучається від комбайна. А водії вантажівок укупі з комбайнерами крадуть тим часом від іншого, який працює за 3-4 кілометри. Регочуться механізатори…

Одного разу вирішив Іван поганяти доярок. Під’їжджає ввечері після доїння на «бобіку» до корівника. Стріває доярку, яка, звичайно, несла молоко в прилаштованій до живота медичній грілці. «Підійди-но сюди!» - скомандував. Та боязко підійшла. Іван рукою – цап її за живіт. «А це що? Молоко!» - присікався. Жінка не ликом шита, стрибнула у копицю соломи, впала голічерва і як зарепетує: «Каравул! Насилують!» Схаменувся Іван, баче: справа кепська: можна вскочити в халепу. Хутко – в кабіну «бобіка» і погазував далі від гріха. Сміху було!

Недовго владарював у тому колгоспі наш Іван. Районне начальство бачило, що хазяїн він нікудишній, артіль часто пасла задніх. І прогнало…

На початку 1990-х, після розвалу Радянського Союзу, подався Іван у політику. На всіх роздоріжжях, на всі лади хаяв незалежність України, був «штатним» виступальником на комуністичних збіговиськах, де проголошував промови російською мовою, яка в його виконанні була вкрай недосконалою.

Одного дня вдягся Іван у ветху одежу – стара куфайчина, потерті штани, латані брудні чоботи (це щоб бачили, що він такий же, як і більшість – бідняк).

І поїхав на велосипеді в одне з сусідніх сіл району. Біля місцевого магазину якраз зібрався чималий гурт. Хто чекав, коли привезуть хліб, хто – горілку. Іван давай агітувати, щоб віддавали голоси на виборах за Петра Симоненка – свого боса, який тоді балотувався у Президенти України, конкуруючи з Леонідом Кучмою.

«Як проголосуєте за Петра Миколайовича, буде у вас і хліб, і сало, - запевняв. – Будемо жити заможно! Комуністи слів на вітер не пускають. Вони – справжні хазяїни, вміють хазяйнувати!» і таке ін.

А один дідок, пильно придивившись до плохенької одежі Іванової, питає, посміхаючись у посивілі вуса: «Якщо ти такий розумний, то чого ж ти такий бідний?» Присутні зареготалися. А дідок ще ввернув: «І чого ж ви прохукали радянську владу і Союз?» Не знайшовся що відповісти на те Іван – на велосипед і подався агітувати в інше село».

Ну і розсмішив мене незабутній Михайло Васильович! Як знаємо, у США та інших розвинених країнах претендентів на президентське місце виборці оцінюють так: якщо бачать, що гарний господар, уміє заробляти гроші, то й інших навчить. За нього й голосують. Не дивно, що найбагатшою державою у світі є саме Сполучені Штати Америки.

Михайло ГОМОН.

Далі буде.

6 комментариев на “Чого ж ти бідний? (Бувальщини рідного краю)

  1. Мабуть дуже цікава стаття, але я її не зрозумів. Що це було? Хаяти комунізм і возвеличити США? Але дивно, Михайло Гомон — не політик, отож цю версію треба відкинути. Що ми маємо? Бувальщину, яка дещо натякає на погане наше життя і на фоні якої, нам подають за приклад найхазяйновитішу і найбагатшу країну світу — США. Давайте здивуємось ще раз? США не є найбагатша країна світу, такою є країна Катар. Можливо автор має власний метод розрахунку ВВП на душу населення? Взагалі, якщо ознайомитися із творами М. Л. Гомона, статистика і хронологія — зовсім не його «коньок».
    P.S. Щодо помилок в хронології маю докази. А в статистиці — ця стаття.

  2. Щось я не зрозуміла попередній коментар — чому це якийсь крихітний Катар багатший за США? Невже багатство всієї країни тотожне значенню ВВП на душу населення? Я думала, що ВВП — це і є багатство ВСІЄЇ країни, а не окремого громадянина. Та не суть важливо. Щось у бувальщині я зовсім не помітила будь-яких асоціацій із сучасністю. Мова йде просто про вкрай заангажовану людину, яка через свої релігійно-ідеологічні погляди забула про оточуючу реальність.

  3. Шановна Анастасія!
    Вибачте, Вам для цього потрібно засвоїти цілий курс методологічих аспектів макроекономічних показників, які використовуються для характеристики і оцінки економічного розвитку країн. Я сподіваюсь, що Ви мене зрозуміли…

  4. «Курс методологічних аспектів показників» — відразу помітно людину, яка чула про термінологію, але не вміє нею користуватися. Може бути курс методології, але курсів методологічних аспектів не існує. У будь-яких показників не може бути методологічних аспектів. Можливо ви хотіли сказати: «цілий курс методологічних аспектів аналізу макроекономічних показників», однак через крайню схвильованість, що хтось спробував заперечити вашу геніальну думку, забули потрібні слова.
    Можливо ви напишете якусь статтю, де проаналізуєте помилки Михайла Лук’яновича та відкриєте нам, нерозумним, очі?

  5. Вибачте Анастасіє, це моя помилка,я справді не дописав слова. Але це не дає Вам жодного права давати мені відповідь такими словами. Щодо «геніальності» думок — перечитайте творчі надбання М. Гомона і Ви побачите розбіжність в датах. А для цього треба зробити аналіз (який Вам так подобається), а не чекати від мене статтю. До речі, я не пам»ятаю щоб я когось тут звинувачував у відсутності розуму. Чекаю на Вас із вашими здобутками!

  6. Тобто Ви можете помилитися, а Михайло Гомон не має такого права?

Комментарии закрыты.