Ніч. Тиша. Морозець. Легкі коливання гілочки за вікном. Місяць крадькома заглядає у вікно, немов  боїться, що розбудить маленьке янголятко, яке щойно з`явилося на світ.

Ось таким, як мені здається, був момент, коли   вона,- маленька, і беззахисна, - привітала світ веселим криком, сповіщаючи про свою появу.

Ганна Карпівна Бабічева (в  тісних колах - Галина Карпівна) 11 грудня відзначила ювілейну дату з дня народження.

Для  когось вона донечка, для когось - кохана жінка, для когось - мама, бабуся, сестра, подруга, колега по роботі, порадник, просто хороша людина…

Цей список можна продовжувати, здається, до безкінечності. Декому, можливо, здасться, що одна людина не здатна вміщувати в собі всі вищеперераховані «титули». Та дарма.

Складно уявити, що ця тендітна жіночка виховала чотирьох дітей, присвятила улюбленій роботі - бібліотечній справі - більшу частину свого життя, а нині є ще  й головою ради ветеранів с. Підлиман. Це - добра, чуйна людина, до якої за порадою звертаються всі , починаючи з  вихованців дитячого садочка і закінчуючи людьми похилого віку. І для всіх вона знайде потрібні слова, всіх зуміє розрадити і обов`язково підставить дружнє плече. Рідко коли заходи, що  відбуваються в Підлимані, проходять без її яскравої промови.

Я щиро пишаюся тим, що мені доля подарувала знайомство  з Ганною Карпівною  і впевнена, що я така  не одна.

Катерина Пелих.