Авторское, Общество

Борівська райміліція в 1926 році

Борівський район у 1926 р.: Тогочасний район включав всю територію сучасного району, за винятком теперішньої Богуславської сільради, яка тоді входила до складу Сеньківського району. Борівський район складався з 14 сільрад, площею був 675,5 км, мав 82 населених пункти, 5993 індивідуальних селянських господарств, тут мешкало 36 529 чоловік. (Для порівняння: зараз у Борівському районі 10 сільрад, 40 населених пунктів, 17 211 жителів, здебільшого це пенсіонери).

Штат Борівської районної міліції в 1926 р. складався з чотирьох чоловік: начальник, два міліціонери та діловод (жінка). Усі три міліціонери – колишні червоноармійці. Начальник райміліції Прийма та міліціонер Колінько – комуністи. Засоби пересування – один кінь на всіх та бричка. На утримання Борівської райміліції у 1925 р. виділялося 2,3 тис. крб., а в 1926 р. – 2,4 тис. крб., що майже в 15 і 20 разів відповідно менше, ніж на утримання в ці роки освіти Бо-рівщини.

Діяльність з 20 березня до 20 грудня 1926 р.: виявлено 4 вбивства (3 розкрито), ще розкрито 2 вбивства з необережності, виявлено 3-х утоплеників (з них 2 в колодязі), 1 згвалтування, зареєстровано 6 збройних грабежів (з них 3 розкриті), 8 крадіжок зі зломом  та проникненням у будівлю (5 розкрито), 12 конокрадств і крадіжок худоби (3 розкрито), 59 крадіжок з млинів, курей, домашніх речей (24 розкрито), 27 пожеж без підпалів, 4 пожежі з підпалами (4 підозрювані). Розкрито: 6 випадків «хоронення» (зберігання) зброї, 2 крадіжки з кооперативних магазинів у Гороховатці та Боровій, 22 хуліганства, 2 випадки підробки документів, 14 випадків образ посадових осіб. Із 44 господарських і посадових злочинів 27 – розкрито, 6 розтрат державного майна  та ін.. За цей період надійшло 419 справ, з них 394 виконано.

Ще один напрям роботи міліції – боротьба з самогоноварінням. Як зазначається у звіті за 1926 р: «В останній час спостерігається значний розвиток самогоноваріння, а тим більше у великих селах, як-то: Піски і Гороховатка, де міліція веде безперервну боротьбу, але через малий штат і перевантаженість іншими справами скоротити самогоноваріння не вдається».

За 4 місяці заведено 12 справ за самогоноваріння, з них 4 направлено в суд, а 8 чол. поштрафовано. Всього ж за цей час виявлено 47 випадків самогоноваріння. Згідно з постановою Борівського райвиконкому, самогоноваріння каралося штрафом до 10 крб. або примусовими роботами до 5 діб. Така ж сама кара була в Борівському районі за «Устрій запальних [азартних] ігрищ».

Борівська міліція в серпні 1926 р. звітує: «У бюро примусових праць є присуджених до відбування 142 чол., які не використовуються райвиконкомом за відсутності платних громадських робіт в районі, а також нема і запитань з боку приватних осіб». Очевидно, міліція здавала засуджених до примусових робіт у найми місцевому населенню за відповідну плату.

Ще міліція займалася контролем торгівлі в ра-йоні: «…Стеження за санітарним станом як площ, відведених для базарів, так і самих товарів, перевірці патентів, в стеженні за непорушенням акцизу на крам та в складанні протоколів за неклеймлення ваги».

Із звіту Борівської райміліції за 1926 р.: «По-літичного бандитизму не помічається, але було в останній час – один громадянин с.Борова, голова меліоративного товариства, отримав з Харкова прокламацію, яка була виявлена і направлена куди треба. А що стосується кримінального бандитизму, такий є, і також є хуліганство, з чим райміліція веде безперервну боротьбу».

Застереження: Щоб у сучасного читача не склалося оманливе враження, що тогочасній міліції було аж так легко працювати, а місцеве населення Борівщини в 1926 р. було спо-кійним і законослухняним, мабуть, треба зробити деякі пояснення. Передусім слід нагадати, що на 1926 р. не пройшло ще й 10 років, як після розвалу фронтів Першої світової війни декілька тисяч місцевих чоловіків-фронтовиків, покинувши остогидлі окопи та не забувши прихопити з собою зброю, повернулися додому. Вони взяли найактивнішу участь у революційних подіях та так званій «громадянській війні» 1917-1921 рр.

У цей час Борівщиною хвиля за хвилею прокочувалися війська Центральної Ради,  кайзерівської Німеччини, гетьмана Скоропадського, Директорії Симона Петлюри, більшовицькі загони червоногвардійців та Червоної армії, Білої армії Денікіна, Революційної Повстанської армії батька Нестора Махна та десятки «зелених» загонів місцевих «батьок» і отаманів без яскраво виражених політичних облич.

Відповідно на 1926 р. у місцевого населення залишилося безліч зброї, аж до ручних кулеметів і гранат включно. Ще залишився неоціненний досвід повстанської боротьби проти радянської влади та інших гнобителів, волелюбство, стихійний анархізм щодо будь-якої влади. Останні місцеві повстанські загони були зліквідовані ЧОНом (Частинами Особливого Призначення), ВЧК та Червоною армією лише в середині 20-х років, тобто всього за декілька років до 1926 р. (до речі, найпізніше в Харківській області). Зате їм на зміну прийшов кримінальний бандитизм. Отже, Борівському райвідділу міліції в 1926 р. роботи вистачало.

Лесь Ісаїв.