Творчість - ключ до здійснення мрій

Чи потрапляли ви коли-небудь у казку? «Так, уві сні,» - відповість дехто. На це вам скажу:  казка існує в реальному житті, і мені нещодавно пощастило побувати в ній. Ви спитаєте: де? Відповіддю буде ця розповідь.

У Боровій є невеличкий охайний та затишний будиночок. Ось тут і живе казка. А створюють її не казкові, а звичайні діти, вже майже дорослі  Андрій та Катя Коцарі. Вони зараз навчаються у Борівській ЗОШ №2 – Андрій у 11 класі, Катя – в 9-му. З перших хвилин спілкування з ними та їхньою мамою опиняєшся у вирі творчості. Тут сама атмосфера наповнена іскрами натхнення, любові до всього, що нас оточує, -  до Бога, до людей, до природи, і взагалі до життя в усіх його проявах. А інакше і не може бути – створювати красу можуть тільки щирі душею, чисті помислами люди. А найдивніше те, що творці зовсім юні.

Мені було дуже цікаво, адже побачила таку красу, від якої важко відвести погляд. Захоплювали майстерно зроблені вироби з бісеру – різноманітні кольє, сережки, браслети. А потім зачаровували вироби з паперу, створені у техніці модульного оригамі – красень торт, оздоблений об’ємними трояндами, пасхальне яйце, лебеді, ваза. Всього й не перелічиш. До речі, в паперовій вазі стояла красуня  троянда з бісеру. А як майстерно зроблені будиночки з сірників! Та це не все – захоплювали й серветки, зв’язані гачком, різноманітні за кольором, візерунками  та розмірами. Всю цю красу своїми руками зробили Андрій та Катя. Можна тільки уявити, скільки часу, сил потребує виготовлення виробів. Братик і сестричка розповіли, що багато своїх робіт вони віддали на різноманітні виставки, подарували. Тому мали можливість показати лише маленьку їх частину. 

У їхньої мами запитала: як ви розпізнали, що діти мають творчі здібності? Виявляється, що Андрій з найменших років ліпив фігурки з глини, пластиліну. Одного разу для своєї бабусі Валі, яка мешкає у смт. Білолуцьк, він побудував замок із баштами з глини досить великого розміру – до ко-ліна. На його побудову пішло близько 10 відер глини. Ця краса радувала око ціле літо, сусіди й знайомі приходили подивитися на рукотворне диво, фотографували. Але споруда проіснувала недовго - її заховати від дощів не було можливості, і тому восени вона зруйнувалася. А ще Андрій змалку складав башти з колоди карт.

Та його душа не заспокоювалася – хлопець сам захотів навчитися чогось нового, тому, коли став семикласником, почав відвідувати гурток бісероплетіння у Борівському БДЮТ. Його наставником стала майстер своєї справи, чудовий викладач М.М. Склярова.

У Андрія першим виробом з бісеру  був браслет. Хлопець зізнається, що той браслет було робити нескладно, візерунок простий, та все-таки йому було дуже цікаво. А далі, звичайно, Андрію  захотілося зробити щось складніше. Його приваблюють ідеї, над втіленням яких треба попрацювати, докласти чимало зусиль. Тому   роботи Андрія з бісеру (та й всі інші вироби) заворожують, дивують майстерністю виконання, незвичністю, небуденністю.

Творчий пошук не міг зупинитися на місці. Цей же самий викладач, Марина Миколаївна, запропонувала спробувати зробити виріб у техніці модульного оригамі. Я поцікавилася: скільки часу потрібно, щоб виготовити, наприклад, такого лебедя, як ви бачите на фото. Андрій відповів: «Для створення птаха потрібно ви-різати та скласти приблизно 1500 модулів (клаптиків паперу, зігнутих певним чином). А ще десь тиждень ці модулі викладати, об’єднуючи у загальну композицію. При виготовленні виробів у цій техніці клей не використовується, а враховуються закони фізики – сила тертя, яка й тримає конструкцію.»

 Зараз Андрій захопився ще й ліпленням з воску. Цього року він допомагав друзям працювати на пасіці, тому мав у розпорядженні цей цікавий матеріал. Одного дня йшов сильний дощ, поратися біля вуликів не було можливості , і йому прийшла в голову ідея ліпити. Хлопець створив з воску Нептуна й корабель. З воском важче працювати, ніж із пластиліном чи глиною, але хлопцю дуже цікаво.Ескізи до цих та до інших робіт він робить на папері простим олівцем. У нього цілий альбом малюнків олівцем, є й кілька робіт фарбою. Неможливо було за короткий термін передивитися всі роботи юнака.

 До розмови приєдналася сестричка Катя, яка, хоч і молодша від брата, але захоплюється рукоділлям не менше. Змалку їй дуже подобалося складати картини з пазлів – це хобі не залишила вона й до сьогодні. До речі, фахівці рекомендують привчати дітей до складання пазлів, адже це гарно розвиває інтелект. Творчий шлях Каті розпочався із в’язання спицями. Цього дівчинку навчила бабуся Валя з Білолуцька. Першим виробом був шарфик, який почав в’язати Андрій, а Катюша завершила роботу над ним. Згодом дівчина опанувала й більш складні візерунки. Та її приваблювало не лише в’язання – десь через півроку після того, як братик почав відвідувати гурток бісеро-плетіння, дівчина теж почала там навчатися. Першим її виробом з бісеру також був браслет, а потім Катя навчилася виготовляти набагато складніші речі. Дівчину також дуже захопило модульне оригамі (торт, який ви бачите на фото, – її робота).  Марина Миколаївна запропонувала юній рукодільниці навчитися в’язати гачком. Дівчині  сподобалося в’язати серветки, накидки для подушок.

 Між Андрієм та Катею існує негласне змагання – хто швидше, якісніше зробить якийсь виріб, в кого робота буде більш складною. Друга бабуся – Валентина Степанівна - навчила онуків вишивати хрестиком. Зараз  Андрій та Катя вишивають хрестиком ікони, кожен свою. Робота над ними непроста, для цього треба мати особливий стан душі. Священник благословив юних майстрів на цю відповідальну справу, і, сподіватимемося, що невдовзі на світ з’являться прекрасні ікони, створені цими талановитими митцями.

Першим глядачем, цінителем виробів Андрія та Каті є, звичайно, їхня молода та приваблива матуся. Ірина Григорівна розповідає, що діти часто приходять до неї, щоб порадитися, чи красивим вийде черговий виріб. Матуся іноді буває й критиком: їй небайдужа творчість та подальша доля дітей. Вона теж вміє гарно в’язати, вишивати, малювати, хоч часу на творчість залишається обмаль. Мама  не шкодує грошей на придбання  для дітей книг,  журналів з рукоділля, необхідних інструментів та матеріалів для творчості.

Взагалі, у цій сім’ї панує дух взаємоповаги та взаєморозуміння. Одного разу в школі відбувалося Свято мам. Коли дітей попросили розказати, яка у них матуся, Андрій сказав: «У мене супер-мама». І такою вона є для своїх сина й донечки завжди. Робота у Ірини Григорівни нелегка – вона медпрацівник, час від часу їй доводиться бути на чергуванні цілодобово. А вдома в цей час діти знають, як допомогти своїй матусі – вони й поприбирають, й попораються по господарству, й приготують їжу. Андрій уміє готувати борщ, суп, смажити картоплю, готує смачний салат. Катя пече смачну піцу, готує тісто на пиріжки, любить експерементувати з іншими кулінарними виробами. Разом із мамою пече свої «фірмові» торти «Медовик», «Мурашник» і багато інших.

Цікавий епізод з кулінарних «баталій» розпо-віли діти. Одного разу вони вирішили позмагатися, хто краще зробить страву з макаронів. Андрій та Катя знайшли нові рецепти, приготували… Цілий день (а, може й кілька) сім’я мала на сніданок, обід та вечерю макарони, хоч і добрі на смак, та все ж макарони... Діти й матуся з посмішкою згадують цю пригоду.

 А ще їхня мама розповіла, що нещодавно їй зробили операцію. Діти не могли не допомогти матусі. Тієї пори треба було саджати картоплю. Братик з сестричкою вирішили зробити це самостійно. До них приєднався друг Андрія – Ваня Молчанов, і дуже швидко втрьох з роботою вони впоралися. Також Катя сама наварила варення, законсервувала його.  Звичайно, такі діти – гордість і щастя для матусі.

 Вся ця дружна родина висловлює щиру вдячність викладачу Борівського БДЮТ М. М. Скляровій, вчителям Борівської ЗОШ №1 О.М. Калмиковій та Борівської ЗОШ №2 Т.І. Малік, які допомагають дітям опанувати різні види декоративного та образотворчого мистецтва, підтримують, надихають на втілення нових ідей.

Роботи Андрія й Каті неодноразово надсилали на різні конкурси, і районні,  і обласні. Наприклад, їхні вироби були представлені на Всеукраїнській виставці декоративно-ужиткового мистецтва «Знай і люби свій край», на конкурсі «Замість ялинки – новорічний букет», у конкурсі малюнків «Я малюю залізницю»та багато ін. За свої незвичайні вироби діти отримали дуже багато грамот. Роботи Андрія та Каті також були представлені 2 роки тому на виставці в Білолуцьку в День незалежності. Там юних майстрів  нагородили грамотою та грошовою премією.

Свої вироби діти щедро дарують рідним, друзям. Дуже хочеться, щоб вогник творчості ніколи не згас у талановитих юних майстрів, адже у мистецтві людина може висловити чистоту своєї душі, найкращі прагнення та сподівання.

Тетяна КОЛЕСНІК.