Люди твои, Боривщино

Мистецтво живопису нитками

Мистецтво живопису нитками

vushuvanВишивання здавна є одним із найулюбленіших і найпоширеніших видів рукоділля. Це мистецтво прикрашати тканину. 

Одна з  майстринь вишивки - Валентина Федорівна Солдатенко -  з`явилася на світ 9 грудня 1952 року в селі з чудовою назвою Українка Лозівського району Харківської області. Після закінчення 10 класів Краснопавлівської школи вступила до ветеринарного технікуму,  закінчила його у 1974 році і за направленням приїхала до с.Гороховатка в колгосп «Родина», де й   працювала аж до пенсії  і ветеринарним фельдшером, і головним ветлікарем. У 1977 році вийшла заміж та  разом з чоловіком виховала трьох дітей та трьох онуків.  Син Андрій працює у Борівській військовій частині, донька Надія переїхала на проживання до Білорусії, а   син Олексій - до Автономної Республіки Крим. Та хоча  діти й роз’їхалися по різним куточкам, не забувають відвідувати рідну батьківську домівку.

Як розповіла Валентина Федорівна, натхнення до вишивання прийшло до неї ще в дитинстві. Її мама Олександра Марківна присвячувала вишиванню свій вільний від роботи час, а мала Валентина, споглядаючи за майстерною роботою, і собі старалася, завжди хотіла допомогти матусі. Руки дівчини були, наче пристосовані до вишивки хрестиком, тож уже з малих літ з-під голки талановитої майстрині на світ народилися перші неймовірно прекрасні картини, які вже тоді нічим не поступалися справжнім. Валентина Федорівна мала талант ще від наро-дження, а протягом життя  поступово розвинула його до рівня справжньої майстрині. І в цьому можна переконатися, побачивши надзвичайні роботи вишивальниці. Вони неначе вилиті з усіх фарб природи, такі  яскраві й неповторні. Здається, що в кожну гілочку, кожну пелюсточку й листочок вкладено часточку душі. Не дивно, адже її  вишивки – це піднесений світ краси і фантазії, що створюється душею, тілом та духом.

Справжнє натхнення прийшло до Валентини Федорівни, коли пішла на пенсію. Вишивання почало  слугувати відпочинком, розрадою від напруженої робочої атмосфери та просто змушувало віддавати частинку своєї енергії мистецтву. «Інколи так захоплююся роботою, що забуваю про все на світі»,- розповідає жінка.  Багато своїх картин з любов’ю подарувала рідним та друзям. Най-більше майстриня любить працювати з пейзажами, чарівними квітами, храмами та фортецями, а щодо планів на майбутнє -  хоче спробувати себе у картинах з тваринами та у вишиванні українських рушників. Своє вміння, талант і любов до полотна передала своїй доньці, яка теж почала вишивати і вже подарувала мамі чудову картину троянд, вишитих стрічками.

Роботи Валентини Федорівни були представлені на виставці народних умільців Борівщини у районному Будинку культури в рамках обласного оглядового конкурсу аматорів народного мистецтва «Слобожанські передзвони».

Крім вишивання муліне, жінка полюбляє в’язати та все життя є активним учасником Гороховатського ансамблю «Червона калина».

9 грудня Валентина Федорівна святкуватиме свій День народження, тож хочеться побажати їй щастя, здоров’я, щоб її захоплення, яке переросло в спосіб життя, розквітало й надалі, а любов до вишивання передавалася через віки!

Наталія Василенко.