Образование

Благодійний ярмарок у Вищесолоненській школі

Благодійний ярмарок у Вищесолоненській школі

blagodНемає на світі жодної людини, якій би доля не посилала випробувань. Не є винятком і діти, для яких все життя – випробовування. Це – інваліди дитинства. Маючи фізичні, психічні, розумові вади, вони щодня вступають у боротьбу за  повноцінне життя, з раннього віку вчаться бути мужніми, мудрими,терплячими, працелюбними і світлими душею. Можливо, ними Господь перевіряє нас на милосердність,чуйність, доброту. Низький уклін тим мамам і татам, які не відмовляються від своїх хворих крихіток, люблять їх такими, якими вони є.

Можна тільки поспівчувати черствим людям з холодним серцем, які насміхаються, засуджують, а часом навіть знущаються з дітей-інвалідів та їхніх батьків. Це – хвороба байдужості, жорстокості, яку лікувати ще важче, а часом і неможливо. Їм слід пам’ятати, що життя – бумеранг. Що ми даємо цьому світу, те повернеться й до нас. Тож чи варто випробовувати долю таким чином?

 Нам усім треба вчитися ставитися до людей з особливими потребами, як до рівних, адже вони і є такими, і своєю поведінкою часто заслуговують більшої поваги, ніж здорові люди.

У нашій школі, як і в усіх інших, діти теж змагаються, пишуть контрольні, здають іспити. Та найголовніші іспити дає життя. До таких ви-пробувань, перш за все, дітей готують батьки, а школа, вчителі вважають це своїм обов’язком.

І ось настав День інвалідів. Свято? Ні, просто нагадування про тих, хто живе поруч і потребує нашої допомоги, підтримки, а часом просто доброго слова чи посмішки.

Крім вже звичних заходів до цього дня (уроки доброти, виховні та інформаційні години), ми вирішили провести у школі благодійний ярмарок. Діти дуже старанно і відповідально готувались до нього. Величезне спасибі всім батькам наших дітей за допомогу, розуміння і щиру підтримку.

І ось на столах таке розмаїття виробів, що очі розбігаються. Атмосфера панує доброзичлива. Хтось продає, хтось купує. Посмішки, жарти. Зворушує і серйозна зосередженість малят початкових класів, і дотепність та впевненість старшокласників. Ярмарок закінчується. Добрі справи продовжуються. На зароблені дітьми гроші було придбано подарунки для дитини з  обмеженими можливостями.

І ось на загальношкільній лінійці з рук дітей маленька Альбінка отримує подарунки. Хіба може бути щось кращим і світлішим, ніж неймовірна радість дитини?! Її сяючі оченята і щире захоплення. Задоволені й інші діти. Виявляється, дарувати не менш приємно, ніж отримувати.

Добрі справи, кажуть,  слід робити таємно.Тому, чи варто про це писати? Мабуть, все-таки варто. Бо це не вихваляння, а бажання і спроба посіяти в душах інших людей зерна любові до ближнього, добра і милосердя. Озирніться навколо! Чи немає поруч людини, яка чекає вашого щирого доброго слова чи вчинку? Не будьте байдужими!

На жаль, не знаю автора, але в душу запали слова, якими хочу поділитися з вами:

Сердца ценней, чем золотые слитки.

Нам нужно всем друг другом дорожить.

Быть может, от одной простой улыбки

Стоящий на краю захочет жить!

Королько  Т.М., вчитель  Вищесолоненської ЗОШ.