Іван Ганзера: «Жити – це так прекрасно»

Лише рік пройшов з того часу, як наш земляк, переможець шоу «Голос країни» підписав п’ятирічний контракт з найбільшою рекординговою компанією світу Universal Music. Це велике досягнення для хлопця з глибинки, адже він невтомно йшов до цього не один рік, брав участь у багатьох конкурсах. Про своє життя за рік і плани на майбутнє веду розмову з Іваном.

- Зрозуміло, що минуло ще зовсім небагато з того часу, як був підписаний контракт, але ж є вже певні досягнення?

- Звичайно, за цей рік на студії Євгена Ступки записав 10 пісень і вже 3 грудня відбудеться презентація мого дебютного альбому «Я не могу тебя терять». Цього ж дня у мене прямий ефір на радіо «Шансон». У грудні на шоу «Голос діти» теж буде презентація мого альбому.

Маю також велике бажання приїхати до Борової, щоб подарувати вам, шановні мої земляки, пісні з нового альбому.

- До речі, тобі, як першому фіналісту шоу «Голос країни», цікаві були «Голос країни»-2 і «Голос діти»?

- Дуже подобаються шоу, старався не пропускати жодного  прямого ефіру другого «Голосу країни» і познайомився з тренерами «Голосу діти» Тіною Кароль, Олегом Скрипкою, Світланою Лободою. Був присутнім на батлах дітей.

Хочу сказати, що мене зворушив спів Романа Сасанчина і дуже шкода, що його не обрав жоден тренер. Наступного дня після ефіру зателефонував у студію каналу 1+1, щоб підтримати хлопчика. Дізнався, що такі ж емоції Рома викликав і у співака Віктора Павлика. Тому я зателефонував Віктору і запропонував допомогти хлопцю, він з радістю погодився, тож незабаром ми плануємо записати утрьох пісню «Про рідне село».

- Повернемося до твого дебютного альбому. Які пісні ввійшли до нього?

- Можна сказати, що це збірна солянка – пісні, які вже виконував, але у новому аранжуванні, пісні, написані особисто для мене як вокаліста і пара авторських пісень  «Я не могу тебя терять», «Я буду з тобою». До речі, пісня «Я не могу тебя терять» ввійшла до ТОП-100, кількість завантажень RBT (рингтони та рінгбектон) на цю композицію перевищила 100 000.

Я писав цю пісню дуже щиро, крім того, в цей час був сильно закоханий, і емоції переповнювали мене. Думаю, саме тому величезна кількість слухачів полюбили трек і навіть завантажили в якості рінгтона або рінгбектона.

- Які з цих пісень тобі більше до душі?

- Складне питання, всі пісні я пропустив через себе, прикипів душею. Пісня «Не плач, тату» - дуже важлива для мене, а авторські, мабуть, найближчі мені.

- Окрім запису альбому, у тебе були і концерти?

- Так, у мене були концерти у різних областях України, корпоративи, брав участь у Всеукраїнському фестивалі на Кіровоградщині.

- Ти співаєш лише наживо?

- Так, та пару разів було, що співав під фонограму, але я вибачився перед глядачами, бо за-хворів на той час і фізично не зміг співати весь концерт наживо.

Хочу сказати тільки одне: я завжди розраховую так заспівати, щоб мої емоції дійшли до глядачів, щоб вони відчули, що у мене в серці. Коли я співаю веселі пісні, мені подобається, що люди танцюють. А коли виконую щось ліричне і в залі тиша така, пауза, і тільки потім починаються оплески, значить, мурашки пішли, і я доніс те, що хотів. Це найвища нагорода, коли вдається передати оточуючим свій стан в музиці. Це не просто зробити, тому слід викладатися на всі 100%.

Під час виступу відчуваю енергетичний обмін з глядачами. 

- Зрозуміло, що співати перед слухачами, особливо коли їх дуже багато, важко. Ця втома себе виправдовує?

- Так, втомлюєшся душевно. Та музиканти - залежні люди, а сцена - це, перш за все, адреналін. Ти виходиш і отримуєш дозу, як наркоман. Не знаю, як інші, але я кайфую, виходячи на сцену.

- Які плани на най-ближче майбутнє?

- У грудні буде багато роботи, адже недарма кажуть, що передноворічні дні для артиста – «врожайні».

Планую, що наступний альбом буде авторським, адже так простіше висловити свої переживання. Я хочу рости як музикант, записувати гарні пісні. Напевно, в майбутньому створити сім’ю, якось облаштуватися, щоб була  стабільність. За свій теперішній успіх я дуже вдячний своїм батькам. На них всі тиснули, щоб у дитинстві вони віддали мене в спеціалізовану установу для таких, як я. Але вони не здавалися до останнього. І я їм вдячний за своє щасливе дитинство, за розбиті коліна, за звичайне сільське життя, яке стільки дає людині!

Звичайно, буду намагатися шукати нові шляхи для відновлення зору. Але я хотів би звернутися до людей, які потрапляють у складні життєві ситуації: не зациклюйтеся, живіть просто і отримуйте від життя максимум, що воно вам дає. А воно, повірте, кожен день готує для вас щось нове, треба просто шукати і знаходити. Жити – це так прекрасно.

- Зараз ти багато часу проводиш у Києві. Як сільському жителю столичне життя?

- У Києві цікаво, але в селі більше свободи, це відчувається на фізичному рівні. Тому мені потрібно періодично їздити додому, щоб відновитися, подихати свіжим повітрям. Чесно кажучи, так і не звик до міського життя.

- Хто тобі зараз допомагає, готує їжу: тато чи мама?

- Ні, у них багато справ удома, та вони часто до мене приїжджають. Щоб полегшити їм дорогу, аби вони не залежали від розкладу руху поїздів, з отриманих гонорарів подарував татові автомобіль. А живу я зараз зі своєю дівчиною Олею, вона лікар-стоматолог. І щодо їжі я невибагливий. Мені головне, щоб була смажена картопля і борщ. А від маминих пирогів мене взагалі «не відтягнеш за вуха». Знаєте, останнім часом доводиться бувати на переговорах, які зазвичай проходять у різних ресторанах, тож спробував багато страв. І з упевненістю хочу сказати, що вони не порівняються з домашніми.

- Що ж, Іване, ми всі бажаємо тобі великого успіху на великій сцені, щоб твій дебютний альбом став золотим, а краще – платиновим. Ти довів, що знаходишся на правильному шляху трансформації з переможця шоу «Голос країни» на справжнього артиста. Щастя в особистому житті!

Інтерв’ю провела Олена КОЛЕСНІКОВА.