Ваше здоровье

СНІД – невиліковна хвороба 2012

СНІД – невиліковна хвороба

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Серед численних хвороб, від яких нині страждає людство, синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є однією з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник — вірус імунодефіциту людини ВІЛ). Сьогодні захворювання, в тому числі і серед дітей, зареєстровано практично в усіх країнах світу. Про «чуму ХХ століття» веду розмову з лікарем кабінету «Довіра» Любов’ю   Бондаренко.

                        
- СНІД – одна з небага-тьох хвороб, які не піддаються лікуванню?

- На жаль, це дійсно так. ВІЛ уражає і поступово вбиває клітини крові — лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців та років, знижується, і це призводить до виникнення різноманітних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

- Як  передається вірус? 
- СНІД — малозаразна хвороба. В результаті обстеження декількох тисяч хворих, зареєстрованих у світі, встановлено, що вірус СНІДу передається: 
- при статевому контакті з хворим або зараженим ВІЛ, частіше при статевих збоченнях. Використання презерватива зменшує ризик зараження; 
- в результаті використання для ін’єкцій нестерильних шприців, в основному наркоманами; 
- шляхом переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту; 
- від вагітної жінки, зараженої СНІДом, новонародженому. 
Вірус СНІДу не передається через повітря при розмові, кашлі тощо. При користуванні спільним посудом та іншими предметами вжитку, санвузлом, ванною, басейном і т.д. заразитися СНІДом не можна.
Не беруть участі в його передачі і кровосисні комахи та членистоногі (комарі, клопи, кліщі й воші). Хоча після укусу зараженої СНІДом людини в організмі кровососів вірус деякий час збе-рігається, зараження ним здорової людини не відбувається через те, що кровососи тільки висмоктують кров, а не вводять її під час укусу в організм людини. 
- Як розвивається хвороба?

- Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким — 4-5 тижнів, так і дуже довгим — декілька років. У середньому через 2-8 тижнів після інфектування в крові таких людей з’являються специфічні утворення, так звані антитіла ВІЛ, але в декількох випадках ці антитіла з’являються значно пізніше, а    у 2/3  хворих взагалі може бути безсимптомна стадія перебігу хвороби протягом 1,5-5 років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає і клітини центральної нервової системи. 
- Тобто, на початку інфекційного процесу людина почуває себе практично здоровою і не підозрює про свою недугу. Що повинно ви-кликати насторогу? 
- Насамперед, збільшення лімфатичних вузлів, причому практично одночасно у кількох місцях — на шиї, у ліктьових згинах, у пахвах, у паху, а також прогресуюча втрата ваги (понад 10 %), незважаючи на збереження колишнього режиму харчування, часті гнійні і запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів, тривалий розлад випорожнень (до 18-20 разів на добу), а також підвищення температури тіла, що тримається більше  місяця без будь-якої причини. 
Наведені характерні симптоми хвороби можуть з’являтися і в іншому порядку, поступово, і людина помічає їх вже тоді, коли вони починають її явно турбувати. Незалежно від того, чи є клінічні прояви, чи ні, ВІЛ-інфікована людина є джерелом зараження іншої людини. 
- Що входить до програми боротьби зі СНІДом?

- Запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. Досліджуються на СНІД і інші біологічні рідини, наприклад, донорська сперма. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів. 
- Тобто, вірус  не стійкий до антисептиків і високої температури?

- Треба сказати, що збудник СНІДу не стійкий в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури. Так, при температурі +56-58 °С, вірус гине протягом 20 хвилин, а при температурі +100 °С — миттєво. Вірус відносно знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,3 % розчином перекису водню, 50 % спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Та якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або евакуювати його з організму на сьогодні неможливо. 

- Як же уберегтися від захворювання?  
- Головне, треба пам’ятати, що основний шлях зараження — статевий. Уберегти нас від СНІДу може тільки наша власна обачність. Кращий засіб від інфектування статевим шляхом — так званий безпечний секс. Що це означає? По-перше: наявність постійного статевого партнера. По-друге: користування презервативом.

В умовах відсутності ефективних вакцин та лікарських засобів кращими ліками від зараження можуть стати наші знання про шляхи поширення вірусу СНІДу та засоби його попередження. Перш за все, треба уникати користування предметами, що можуть поранити шкіру. Для ін’єкцій треба використовувати лише одноразові шприці. Такі індивідуальні речі, як леза для гоління та зубні щітки можуть стати джерелом інфектування, якщо міститимуть залишки зараженої крові.

Допомогти виявити за-хворювання може аналіз крові на СНІД, який у разі позитивного результату слід повторити, оскільки можливі хибні результати. Позитивний аналіз ще не говорить про те, що у вас обов’язково розвинеться СНІД, до того ж рання діагностика дозволяє краще впливати на всілякі ускладнення. Тому довіртеся лікареві.

На першому поверсі поліклініки Борівської центральної районної лікарні працює кабінет довіри, де можна пройти безкоштовне анонімне консультування і тестування на ВІЛ щоденно з 11.50 до 13.20, крім суботи та неділі.

- Є кримінальна відповідальність за свідоме поширення вірусу?

- Якщо діагноз СНІДу підтверджений результатами лабораторного дослі-дження, то згідно з Законом України ”Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення”, Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексами України інфікований ВІЛ чи хворий на СНІД зобов’язаний вжити заходів щодо запобігання поширенню інфекції, повідомивши осіб, які були з ним у статевих контактах, про можливість їх зараження. 
Свідоме зараження ВІЛ особою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим вірусом, карається позбавленням волі на термін до 8 років. 
- І все ж, ВІЛ-інфекція —  і соціальна проблема. ВІЛ-інфіковані особи, хворі на СНІД, потребують со-ціального захисту, милосердя і співчуття,  гуманного відношення з боку суспільства.

- Так, вони мають право на професійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним переліком; на безкоштовне забезпечення ліками, безкоштовний проїзд до місця лікування й назад за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення, на користування ізольованою житловою кімнатою. 
Особам, зараження яких сталося внаслідок медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та право на першочергове отримання житла. 
Відомості про зараження тієї чи іншої людини ВІЛ або захворювання її на СНІД становлять службову таємницю. 
Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю. 

Підготувала Олена КОЛЕСНІКОВА.