Официально

Особливості національного прагматизму

Особливості національного прагматизму

Зовнішня політика України протягом останніх місяців свідчить, що влада взяла на озброєння ідеологію національного прагматизму. У ХХІ столітті це, мабуть, найефективніший спосіб захисту власних інтересів. І державі, яка розташована в самому центрі Європи, варто постійно зважати на необхідність активно будувати власну зовнішню політику.

 

Україна перебуває у надзвичайно складних умовах, адже вона змушена постійно боротися за перегляд газових контрактів, які були укладені під патронатом Юлії Тимошенко та Володимира Путіна у січні 2009 року. Про наслідки цієї оборудки для вітчизняної економіки сказано вже багато, проте найбільш промовисто висловився нинішній голова українського уряду Микола Азаров. Він  наголосив, що газ для нашої держави навіть з врахуванням знижки, отриманої після підписання Харківської угоди, протягом 2011 року подорожчав вдвічі. Такою виявилася ціна для нашої держави «формули Тимошенко – Путіна», яка була прикрита у 2009-му 20-відсотковою знижкою на постачання газу. І цілком зрозуміло, що подібна ситуація не влаштовує керівництво України, оскільки ціна газу зводить нанівець більшість зусиль з покращення економічної ситуації в Україні.

Переговори між російськими та українськими представниками про перегляд газових контрактів тривають практично півтора роки. Протягом цього часу вдалося лише добитися відмови «Газпрому» від категоричного несприйняття українських вимог, замінивши його тягучим обміном аргументами та пропозиціями. Здавалося, перемовини ось-ось закінчаться, проте насправді переговорний процес триває. Показово, що протягом всього цього часу Україна сумлінно виконує власні зобов`язання, вчасно сплачуючи несправедливу ціну за газ. Очевидно, що російське керівництво використовує газовий зашморг для впливу на позицію України, яка намагається вести все більш самостійну політику. Зокрема, відсутність прогресу у переговорах з «Газпромом» про перегляд ціни газу не дозволяє Україні отримати новий транш кредиту від МВФ. І це  лише один з небагатьох аспектів зовнішньополітичного впливу на нашу державу.

Варто нагадати, що українська газотранспортна система є найпотужнішою в Європі, і саме нею до споживачів доправляється левова частка російського газу. Тому «Газпром», який впроваджує в життя кремлівську політику, послідовно намагається встановити контроль над вітчизняною ГТС або зменшити її значення для енергетичної безпеки Старого Світу. Зокрема, на початку листопада у німецькому Любміні лідери Росії, Німеччини, Франції та Нідерландів запустили в експлуатацію газогін «Північний потік», спорудження якого набагато перевищило запланований кошторис, проте дозволяє напряму доправляти «блакитне золото» з півострова Ямал до західноєвропейських споживачів.  Ще один крок – «Газпром» 25 листопада купив 50-відсотковий пакет акцій «Бєлтрансгазу», позбавивши Україну можливого союзника у боротьбі за правила чесного формування ціни на газ. Відтепер білоруська «труба» належить «Газпрому», що дає російській енергетичній монополії додаткові аргументи у переговорах з Україною.

Варто усвідомлювати, що сьогодні переговорний процес з Росією – це момент істини для Української держави. Вкотре національний суверенітет опинився під загрозою, і вирішувати існуючі проблеми можна лише шляхом національного прагматизму. Наша держава приречена перебувати між молотом та ковадлом великої політики, тому і керівництву країни доводиться ухвалювати складні рішення. Саме національний прагматизм повинен стати ідеологією, яка консолідує представників політичної еліти та мільйони українців. Інтереси своєї держави потрібно захищати не під партійними знаменами, а під державним прапором. Добре, що це розуміє керівництво нашої держави, яке зуміло не лише навести лад в економіці країни, а й своїми діями примусити європейські країни та Росію уважно прислухатися до позиції офіційного Києва.

Віктор ПОПОВИЧ, журналіст.