Общество

Коли праця на землі — в радість

Коли праця на землі - в радість

bgoyПрацьовитий, добросовісний, щирий, чудовий батько – всі ці слова адресовано одній людині – Борису Гою, механізатору ФГ «Слобода». Невисокий на зріст, скромний, не красень з обкладинки журналу, він все одно виділяється серед маси людей.

Народився Борис у сім’ї колгоспників в с.Миронівка Сумської області. Ріс разом зі своїм старшим братом Сергієм. Коли хлопцю виповнилося 3 роки, разом із сім’єю переїхав до радгоспу «20-річчя Жовтня».

- Мама говорила, що ми переїхали до радгоспу, бо там потрібні були  робочі, - розповідає Борис. – Спочатку жили у Веселівці,  пішов до школи, а згодом перебралися на центральний відділок радгоспу, у  Першотравневе.

Ріс хлопець, як і всі його віку – бувало, що  бився  і уроки прогулював, але потім наздоганяв пропущене.

Після 8 класу Борис вступив до Богуславського професійно-технічного училища. Навчання давалося студенту дуже легко, вчитися було цікаво,  як один із кращих випускників отримав посвідчення машиніста-тракториста широкого профілю ІІ класу, в той час як інші – третього.

Весною 1989 року молодий спеціаліст прийшов працювати в радгосп,  отримав свій перший    трактор Т-150, а на жнивах був помічником комбайнера.

- Доводилося рано вставати, хоч як би пізно не лягав звечора. Так діло ж молоде, - сміється Борис. – Я змалечку бачив ставлення батьків до роботи, тому і сам став дуже відповідальним. Особливо мені подобався період збирання ранніх зернових. Жнива… Вже одне це слово надихає до поезії: запахло    хлібом  -  це  уже    жнива, лягло  янтарне    жито    у    покоси, відкрила  очі  у    стерні    трава, яку    вже    завтра    осідлають    роси.

На полях стільки людей, техніки, небо безкрає і синє, над полем – марево, навколо перегукуються хлібороби. Приємна втома. Краса...

Вже восени того ж року Бориса Гоя призвали до лав Радянської армії. Службу проходив на кордоні Таджикистану і Афганістану. Звичайно ж, хлопець був радий, що радянські війська вже вивели з території сусідньої країни, і 2 роки служби пролетіли як одна мить. Після демобілізації  повернувся додому.

Йому так хотілося знову сісти за кермо трактора, що навіть практично не відпочивав і відразу ж прийшов до директора радгоспу Петра Гошовця, щоб приступити до роботи.

Йому, 20-річному юнакові, відразу довірили і трактор, і комбайн ДОН 1500. А це багато про що говорить. Тим паче, що на таких комбайнах тоді ще ніхто не працював у радгоспі.

Як і всюди в країні, колгоспи та радгоспи спочатку перейменували у КСП, а потім вони почали «розпадатися», банкрутувати. Люди працювали на голому ентузіазмі, у кращому випадку за сільгосппродукцію.

І саме під час занепаду радгоспу до керма господарства став Іван Максимович Головченко. І, слід сказати, це було непросте рішення, відважний крок людини, яка захотіла повернути господарству його колишній статус передового господарства.

Почала з’являтися фінансова стабільність, у людей з’явилася впевненість у майбутньому.

На сьогоднішній день два сусідні господарства колишнього радгоспу -  агрофірму «Світанок» і ФГ «Слободу» очолюють справжні професіонали своєї справи, добропорядні, працьовиті люди, яким небайдуже майбутнє їх сельчан, рідної землі Тамара Василівна і Богдан Головченки.

- Вважаю, що саме подружжя Головченків і їх син Богдан витягнули господарство з того болота, в яке воно почало занурюватися, – продовжує розповідь Богдан Гой. -  Зараз підприємства стабільно працюють, але я точно знаю, що цьому передувала дуже кропітка робота керівників, недоспані ночі і витрачені нерви.

Керівник ФГ Богдан Іванович у постійному пошуку новітніх технологій, господарство оснащене сучасними засобами, які полегшують роботу всіх працюючих.

Пам’ятаю, як ми придбали перший трактор фірми Джон Дір. Разом з Богданом Івановичем їздили на курси до Рівного, щоб навчитися працювати на новій техніці. Потім був ще один, новіший трактор, оснащений комп’ютером,  посівний комплекс. Тоді ми разом з керівником освоювали техніку. Слід сказати, що, незважаючи на сучасну оснащеність, техніка фірми Джон Дір доволі проста в експлуатації.

Зараз я працюю на тракторі Р8345 нового покоління, перед роботою обов’язково заношу в комп’ютер дані про погодні умови, температуру грунту. Це необхідно для точного землеробства, аби наступного року знати, в яких умовах працювали.

Сучасна техніка – дуже важливий крок до якісного кінцевого результату. А у нас це – високі врожаї сільгоспкультур.

Пам’ятаєте старий фільм «Дело было в Пенькове»? Там головний герой мріяв про техніку, яка була б оснащена комп’ютерами (щоправда, тоді такого слова ніхто ще не знав, але принцип такий же). Сьогодні для нас – це реальність. Я, наприклад, ходжу на роботу в чистому одязі і в кінці робочого дня я теж чистий, а не в пилюці, як раніше.

…Що стосується особистого життя, сьогодні Борис разом з дружиною Вікторією виховують  чотирьох дітей. Старший син Владислав вчиться на газоелектрозварювальника і проходить практику в господарстві. Сергій навчається на І курсі Харківської дорожньо-будівельної академії, доньки Настя і Яна – школярки.

Щоб утримувати велику сім’ю, всім доводиться багато працювати. Главі сімейства – на роботі, іншим членам сім’ї – вдома, адже є і город, і корова, і птиця.

Хочеться побажати Борису Гою і всім механізаторам господарства особистого щастя, здоров’я і успіхів у роботі.

Олена КОЛЕСНІКОВА.