Захоплення з дитинства
Голуб довіряє, голуб зазирає
Каросонцим оком у душі блакить.
Зіркою злітає у гарячім маї,
Рухом швидковітрим у мені бринить.
Голуб не людина, голуб не обмане,
Я знайду довіру під його крилом.
Більше голубів хай серед нас постане,
Щоб була надія завжди за вікном...
Дійсно, дивлячись на красивих голубів, відчуваєш, що недарма люди обрали їх символом миру, адже є щось у них незвично світле, чисте, що асоціюється з найкращими рисами людської душі. І тут приходить розуміння, чому захоплення розведенням голубів може тривати все життя.
Живе у Боровій справжній цінитель цих прекрасних птахів Сергій Лиманський. Він люб’язно погодився розповісти про своє захоплення.
- Зацікавився голубами я ще зі шкільних років. Дорога до школи пролягала через центральний парк Борової, повз водонапірної башти. А там, на самій вершині споруди гніздилися голуби. Я зачаровано дивився на них. Траплялося таке, що пташенята падали звідти. Я, звичайно, не міг залишити їх, брав додому. Перший голубник ми побудували разом із батьком. Мені дуже подобалося доглядати за птахами, годувати їх. Вони хоч і були прості, безпорідні, та причарували на все життя.
Згодом зацікавився породистими птахами. Були у мене і льотні голуби, і поштові, а зараз – декоративні породи «Павичі». У них найголовнішою окрасою є пишний хвіст, який нагадує хвіст павичів. Забарвлення їхнє різноманітне – біле, чорне, кремове,плямисте. А нещодавно придбав на виставці у Харкові кілька голубів цієї породи жовтого кольору. Це дуже рідке забарвлення, тому коштують вони недешево. Зараз тримаю приблизно сотню птахів. Вони ніколи не тікають із подвір’я, перелітають з одного даху на інший та завжди тримаються свого подвір`я.
Раніше, коли тримав поштових та льотних голубів, десь о п’ятій ранку випускав з голубника пташок і свистів, щоб вони піднялися високо в небо та політали. Сусідам не дуже подобався цей галас, але вони зараз з теплотою пригадують ті часи, хоч і відчували колись деякі незручності. А довелося змінити породи цих голубів через те, що на луках коло річки водиться дуже багато хижих птахів, які ловили та знищували моїх.
Але хижаки – не єдина проблема для пернатих друзів. Постійно доводиться купувати спеціальні ліки від хвороб. Ще треба забезпечувати їм повноцінне харчування, а голуби харчуються в основному зерном, яке коштує в нинішній час недешево. Та я купляю у фермерів зерновідходи, що до-зволяє прогодувати таку кількість птахів. Колись у мене поцікавився один чоловік, чи дорого коштує пара голубів, і скільки обходиться їхнє утримання. Чоловік послухав та й каже: «І навіщо ті голуби? За такі гроші я краще качок куплю й годуватиму». Що ж, кожному – своє. Я тримаю голубів не для бізнесу, а для душі, хоч і доводиться іноді продавати кілька птахів, адже треба купляти зерно.
А доглядати за цими птахами – справжнє задоволення. Я можу до півночі «пропадати» біля них, дивитися, як кожен із моїх пернатих друзів походжає, літає, спілкується з іншими пташками. Колись я кожного птаха знав, як свої п’ять пальців. Зараз, коли їх кількість збільшилася, важче усіх запам’ятатати, та все ж відрізню своїх. У мене є дві донечки – Аня й Дарина, які розділяють моє захоплення. Дівчатам дуже подобається догляд за голубами, вони із задоволенням їх годують, випускають, спостерігають. Мені дуже приємно, що дітям теж подобається моє хобі.
У Боровій зараз небагато людей, які розводять голубів, приблизно до п’яти чоловік. Та все ж ми із задоволенням спілкуємося один з одним, обмінюємося досвідом. Багато однодумців можна зараз знайти в Інтернеті, тут і безліч корисної інформації. А якщо хтось захоче розводити цих чудових птахів, звертайтеся, я залюбки допоможу...
На такій оптимістичній ноті закінчилася наша розмова з Сергієм, в довершення якої хочеться сказати: як добре, що є серед нас люди, які примножують земну красу, зберігають її для нащадків не для отримання прибутку, а за покликом серця.
Тетяна КОЛЕСНІК.
