Авторское, Общество

Мама — синонім до слова любов

мами-героїні 006Багато жінок думають, що народити дитину і стати матір`ю - одне і те ж,  але насправді слово мама може асоціюватися лише зі словом любов.  Бо почуття материнської любові давнє, як саме життя. Кожна  людина несе крізь свою долю  почуття вдячності до Матері – за дароване нею життя, за те, що поставила на ноги, за багато чого ще. Почуття материнської любові не вміщується у словах, воно невичерпне. Чи дорівнює материнська любов сльозинці? Чи дорівнює усмішці? Чи взагалі чомусь дорівнює в цьому світі?..

Жінки, про яких піде мова, не лише народили, а з великою материнською любов`ю виховали по 5 і більше  дітей  гідними громадянами своєї країни і з честю носять високе звання  «Мати-героїня».  Недавно  до списку  30 таких мам, якими пишається Борівщина, додалися  ще чотири  прізвища. Це Віра Сергіївна Віннік, Людмила Петрівна Северин, Ольга Валентинівна Чернікова, Ніна Семенівна Стародубова.

мами-героїні 008Голова райдержадмі-ністрації Віталій Кіян тепло привітав їх, побажав міцного здоров`я, любові та тепла від рідних і  вручив всім цим Мамам знаки та посвідчення «Мати-героїня». А начальник управління соціального захисту населення Оксана Гамора повідомила, що кожній   жіночці виплачена одноразова матеріальна допомога.

Хто ж вони, наші Героїні?

мами-героїні 012Віра Віннік   разом з чоловіком  Михайлом Вінніком зараз проживає у Боровій. В дитинстві зазнала лихоліть Великої Вітчизняної війни. Рано розпочала нелегкий трудовий шлях   рядовою робітницею в колишньому радгоспі «20-річчя Жовтня». Вже підлітком працювала, як кажуть, не покладаючи рук.

Коли одружилася, майже один за одним народилося трійко діток, Валентина, Олексій та Володимир, але в декретній відпустці майже не була. Хотілося, щоб малюки ні  в чому не були обділені: і одягалися не гірше від інших, і іграшки мали, і солодощами балувалися.

З часом подружжя переїхало на постійне проживання у райцентр, збудували дім.  Роботу у сільськогосподарському виробництві не проміняли на легшу, тож без вагань і Віра, і Михайло пішли працювати в колишній колгосп Імені Леніна.  Народилося   ще два синочки - Юрій та Анатолій. Як багатодітну маму  жінку нагородили медаллю материнства ІІ ступеню.

мами-героїні 018Сьогодні подружжя Вінніків на заслуженому відпочинку. Зі сльозами радості на очах розповідають про дорослих дітей. Найстарша, Валентина, працює прибиральницею службових приміщень відділу Державної виконавчої служби Борівського районного управління юстиції. Людина, яка обожнює чистоту і порядок,   любить вирощувати квіти і вдома, і на роботі.

Олексій - водій  Борівського району електричних мереж,  за місцем роботи характеризується як кваліфікований, відповідальний працівник. Така ж професія і в його брата Володимира, який трудиться у Борівському комунальному водопровідно-каналізаційному підприємстві.

Юрій - приватний підприємець. Дитяче кафе, магазин солодощів, які з задоволенням відвідують борівчани та гості селища, - це справа його рук.

Найменший, Анатолій, - один з кращих слюсарів Борівської дільниці Куп`янської філії ПАТ «Харківгаз».

П`ятеро дітей  стали гордістю  жительки Борової Ніни Семенівни Стародубової. Дитина війни, все життя пропрацювала рядовою робітницею у колгоспі імені Леніна. Трудолюбива, порядна та відповідальна людина - так характеризують її односельці.   У Ніни Семенівни теж п`ятеро вже дорослих дітей. Вона нагороджена медаллю материнства ІІ ступеню. Доклала всіх зусиль, щоб  чотири доньки та єдиний син розвивали свої здібності, отримали належну освіту, були чесними і працьовитими.

Найстарша, Люся, за спеціальністю оптик, сьогодні вже на пенсії.

Тетяна Люба (за прізвищем чоловіка) здобула спочатку  середню спеціальну, а потім вищу освіту. Працює в Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні ПАТ «Державний ощадний банк України». Поважають її в колективі як доброзичливу, працелюбну, порядну людину.

На різних відповідальних посадах працювала донька Наталія Волошина (за прізвищем чоловіка). Сьогодні вона - пенсіонер, у вільну хвилину старається в усьому допомогти матусі.

Найменші, двійнята Віталій та Віта, народилися уже в 1971 році. Син - машиніст автогрейдера  філії «Борівський райавтодор». Донька  за спеціальністю лаборант.

Родина Ніни Семенівни Стародубової - дружна і працьовита. А роду, як кажуть, немає переводу. На сімейному дереві щороку з`являються молоді пагони - народжуються онуки, правнуки…

Людмила Петрівна Северин, жителька Чернещини, на Борівщину приїхала  з чоловіком та маленьким сином у 1962 році. До цього працювала на Черкащині, навіть за кордоном - у колишній НДР.

У Чернещині, де оселилися, народилося ще четверо діток.

Всі уже  розлетілися з батьківського гніздечка і проживають в різних куточках  України. Світлана  Замліла (за прізвищем чоловіка) - кондитер,  живе і працює в Ялті. Євген - електромонтажник по освітленню та освітлювальних приладах, навчався у Рубіжному, там і працює. Віктор, здобувши професію тракториста-машиніста, нині машиніст насосних установок Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства. Олександр, на жаль, сьогодні тяжко хворіє, прикутий до інвалідного візка. До хвороби  на совість  трудився на різних роботах у колгоспі (зараз агрофірма) Новий шлях.  Донька Віта навчалася в Харкові, і професію отримала «міську» - оператор лінії виробництва маргарину та майонезу, проте  залишилась без роботи, виховує двох доньок.

Серед мам, яким нещодавно  Указом Президента України присвоєно почесне звання «Мати-героїня» і Ольга Валентинівна Чернікова, яка проживає у Підвисокому.  Їй ще не виповнилось і сорока років, а жінка разом з чоловіком вже виховує семеро дітей. Найстаршому, Сергійкові, вже 19 років. Він добре закінчив школу, отримав професію маляра-штукатура. П`ятеро діток: Ілля, Анна, Павло, Анастасія та Богдан навчаються у Підвисочанській школі. Всі виховані, добрі, працьовиті, з задоволенням допомагають батькам по господарству. Найменшенькій, Олі, лише три рочки.

Сім`ю Чернікових поважають односельці.  Най-кращими словами характеризує родину і Підвисочанський сільський голова Анатолій Чорний.

...В народі кажуть: «Бог не може встигати скрізь, тому він створив матерів». І дійсно, материнство, мабуть найважча з усіх робіт. Але й радість від неї найвища, найбільша винагорода - продовження славного людського роду.

Любов Мухіна.