Советы юриста

Державний реєстратор прав на нерухоме майно як суб’єкт встановлення юридичних фактів у цивільному праві

Державний реєстратор прав на нерухоме майно як суб’єкт встановлення юридичних фактів у цивільному праві

Державний  реєстратор  - особа, яка в цивільних правовідносинах представляє державу. Статус державного реєстратора визначає і сфера його діяльності, яка також окреслюється назвою його посади – державний реєстратор прав на нерухоме майно. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки, пройшов стажування в органах державної реєстрації прав не менше шести місяців. Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно . Державний реєстратор повинен встановити ті юридичні факти, які виникають безпосередньо з поданих документів, а не ті, які були необхідними для їх видачі, також  державний реєстратор проводить аналіз змісту та форми документів.  По-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа, особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб’єкта, адресі об’єкта або в інших відомостях у зв’язку з чим зі змісту цього документів будуть витікати протиріччя (наприклад, об’єкт нерухомого майна відчужується суб’єктом, який не має на це права, у зв’язку з чим провести державну реєстрацію на підставі такого документу стане неможливо).Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень державному реєстратору достатньо дослідити документи на наявність основних реквізитів, додержання форми та змісту, що вимагає чинне законодавство. Державний реєстратор повинен володіти знаннями у сфері документообігу різних державних органів та органів місцевого самоврядування й знати вимоги, які ставляться, зокрема до форми та змісту судових рішень, свідоцтв про право власності, свідоцтв про право на спадщину та інших нотаріально посвідчених документів тощо. Пункт 1 частини другої статті 9 Закону окреслює обов’язкове до встановлення коло юридичних фактів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них, зокрема, належать відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав,.Основною рисою професійної діяльності державного реєстратора прав на нерухоме майно є те, що, будучи державним службовцем, на його діяльність поширюється спеціально-дозвільний метод регулювання, тобто він може робити лише те, що прямо дозволено законом, Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється й тягне за собою відповідальність згідно з законом [6, ст. 9],

Сергій СТРІЛЕЦЬ.  

Начальник реєстраційної служби Борівського  РУЮ.