Людина   починається  з  добра

Так каже народна мудрість. А жінка – синонім людяності, добра, самозреченості, вона усе готова віддати  своїм дітям, при цьому ще прагнучи самовіддано трудитися на роботі. Саме про таку людину хочу розповісти – це завідуюча відділом нарахування пенсій управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Світлана Іващенко.

Народилася Світлана у м.Городня Чернігівської області. Її батько працював ковалем на місцевому заводі, мама – бухгалтером на заводі, де виготовляли телевізори «Рубін». В сім’ї вона була одна, тому сповна отримувала всю увагу батьків і росла щасливою, оточена турботою і увагою дорослих. Коли прийшов час визначатися з вибором професії, Світлана обрала Чернігівський юридичний технікум, бо її завжди «тягнуло» до гуманітарних наук.

Після закінчення технікуму отримала призначення на роботу в Борівський ра-йонний центр соціального забезпечення.

Звичайно, юній дівчині, хоча вже й спеціалісту, дуже не хотілося їхати далеко від рідної домівки, де вона провела своє щасливе життя. Коли приїхала до Харкова, він здався їй таким похмурим, сірим. Хоча це був серпень, та погода тоді була дощовою, всі будівлі здавалися чужими після рідного зеленого Чернігова. А коли дівчина приїхала до Борової, їй взагалі хотілося плакати, бо навколо жодного знайомого обличчя, та й умови проживання бажали кращого. І спочатку вона навіть не збиралася залишатися у Боровій.

Та поступово життя почало налагоджуватися, Світлана потрапила до чудового колективу, де всі прагнули їй допомогти.

- Мені дуже пощастило, що на початку професійної кар’єри зустріла добрих, чуйних людей, спеціалістів своє справи. Я  дуже вдячна їм усім, а особливо своїм першим наставникам, працівникам соцзабезу, де трудилася: Василю Давидовичу Шутьку, Євгенії Федорівні Кліпаковій, Антоніні Трохимівні Соловецькій, Валентині Василівні Голик.

…У серпні нинішнього року виповнилося 30 років, як Світлана Феофанівна почала працювати у соцзабезі. З тих пір піднялася по професійних сходинках: від інспектора нарахування пенсій до завідуючої відповідного відділу. Запис у її трудовій книжці змінювався лише тоді, коли відбувалася реорганізація організації, де працювала. Тож можна сказати, що всі 30 років свого трудового життя вона віддала пенсійному відділенню, нині управлінню Пенсійного фонду. За добросовісну роботу неодноразово отримувала Почесні Грамоти та Подяки різних рівнів, іменний годинник Верховної Ради України за роботу з ветеранами.

- Відділ пенсійного забезпечення є структурним підрозділом управління Пенсійного фонду, основними завданнями якого є: забезпечення організації роботи, пов’язаної з призначенням та перерахунком пенсій відповідно до чинного законодавства, - продовжує розповідь Світлана Іващенко. – Колектив управління Пен-сійного фонду України в Борівському районі – спеціалісти, які дуже добре знають свою справу, і не боюся знову повторитися – мені пощастило працювати з добрими, порядними людьми, професіоналами своєї справи.

І це дуже важливо для кожного з нас, адже людина більшу частину свого життя знаходиться на роботі, ми разом відзначаємо свята, Дні народження.

 Моя робота пов’язана з людьми, а це одночасно і важко, і цікаво.

За роки роботи були найрізноманітніші ситуації, і приємно, коли чуєш від людей подяку, бо хороші слова гріють душу. Радію, коли можу допомогти людям у ситуаціях, які вони не можуть самостійно вирішити. Так, наприклад, довелося посилати запит до Казахстану щодо роботи одного громадянина, бо він не мав трудової книжки. Коли прийшла відповідь, і ми змогли нарахувати пенсію, він був дуже радий і щиро дякував. Мабуть, заради таких моментів і варто жити і працювати. А таких випадків, звичайно ж, було досить багато.

Законодавча база країни весь час змінюється, тож необхідно бути в курсі всіх змін, читати спеціальну літературу.

…Як вже казала, перші враження від Борової у молодого спеціаліста були не найкращими. Але вони змінилися, коли дівчина зустріла своє перше і єдине кохання Олександра, чоловіка, з яким ділила всі біди і радості, виховала доньку Тетяну. Як молодий спеціаліст, свого часу отримала квартиру, і робила все для того, щоб там було затишно.

Серед захоплень жінки - вирощування кімнатних квітів. Коли заходиш у квартиру, ніби потрапляєш в оранжерею – скрізь ростуть ніжні фіалки.

Та все ж найбільше захоплення Світлани Феофанівни – її онук Тимур, якого бабуся дуже любить і хоче, щоб він виріс справжньою людиною.

Незабаром Світлана Іващенко відзначатиме свій ювілей. Тож впевнена, що в гості до неї прийдуть усі друзі і колеги, аби привітати і побажати здоров’я, радості й благополуччя.

Олена КОЛЕСНІКОВА.