Осінні фермерські турботи

Згасло веселе барвисте літо, і осінь стала повноправною господаркою у лісах, полях. Вранці вже незвично холодно, а вдень, наче на згадку про літо, сонечко весело пригріває. Відпочивають після тривалої та виснажливої праці поля, віддавши господарям свій багатий урожай. У всьому відчувається прохолодний подих осені. А сіре небо все частіше вкривають низькі важкі хмари - сіється дрібний надокучливий дощик.

На полях ФГ «КСІОН» (керівник Іван Крилевський) вже закінчено всі осінні польові роботи, смарагдово зеленіють поля, на яких зійшла озима. Про будні, проблеми і плани на майбутнє веду розмову з керівником господарства.

- Іване Івановичу, цієї осені вперше за кілька років зерно озимих лягло у вологий грунт. Це означає, що сівбу проведено у сприятливі строки?

- Так, погода під час сівби озимих була сприятливою, тому такий важливий агрозахід провели у вересні. А не вагалися і не чекали, як це було у попередні роки. Озиму посіяно на площі 159 га, перевагу надали сортам І репродукції «колумбія», «антонівка» і тритікале. Все насіння протруєно від шкідників.

- Сіяли з мінеральними добривами?

- Я дотримуюся тієї думки, що, коли сівбу провели вчасно з дотриманням інших елементів технології, з осені мінеральні добрива можна не вносити. Тим паче, що невідомо, яка видасться зима. А навесні обов’язково проведу підживлення озимих.

І ще моя особиста думка, перевірена практикою: коли проводиться сівба озимих у жовтні, необхідно відразу вносити мінеральні добрива, щоб рослини не були ослаблені перед зимівлею. А якщо сівбу проведено вчасно і осінь тепла, як цьогорічна, рослини розвиваються нормально.

- Що ще було вирощено на полях ФГ протягом нинішнього року?

- Ми сіяли ячмінь, кукурудзу на зерно і соняшник. Урожайність всіх сільгоспкультур середня, хоча я вважаю, що найважливіший показник для кожного господарства не лише врожайність, а й рентабельність.

Перед тим, як прийняти рішення щодо сівозміни, вирішуємо, зерно яких культур затребуване у па-йовиків. Мене часто запитують: навіщо сіємо кукурудзу на зерно, адже її вирощування та й зберігання – клопітка справа. Але зерно кукурудзи необхідне на кожному сільському подвір’ї, тому ми вирощуємо цю культуру.

- Вирощений урожай зібрано вчасно, а про наступний вже подбали?

- На наступний рік під соняшник підготовлено 100 га, з яких 80 не лише зорано, а й закультивовано. Площі під ячмінь теж повністю готові до роботи навесні. Вже є певні домовленості щодо придбання посівного насіння кукуру-дзи та соняшнику. Насіння ячменю власного виробництва перевірено у ра-йонній державній насіннєвій інспекції, має хороші репродуктивні показники, засипано у комору 15 тонн.

На даний час механізатори господарства займаються наданням необхідних пайовикам послуг – оремо городи, вивозимо сміття чи перегній.

- Якщо вже мова за-йшла за пайовиків, скажіть, будь ласка, чи повністю проведено розрахунки за паї і що отримали орендодавачі?

- За бажанням отримували зерно вирощених культур, гроші та послуги. Хочу сказати, що пайовики отримували продукції чи кошти на суму 3700 грн., орендна плата за кожен гектар складає 883 грн.

- Щоб крокувати у ногу з часом, необхідно оновлювати машинно-тракторний парк господарства. Що придбали і що плануєте закупити?

- Наше господарство невелике, тому придбати новий комбайн чи трактор не маємо можливості, закупляємо техніку після капітального ремонту. Так, торік придбали комбайн ДОН-1500Б, у планах – купити трактор Т-150.

- Так розумію, колектив працівників невеликий, тому можна назвати всіх, бо вони працювали добросовісно?

- Колектив невеликий, дружний, всі трудяться добросовісно – Валерій Савон, Микола Токар, Сергій Войтенко, Анатолій Голованік і Григорій Голованік. Можна сказати, що у них є взаємозамінність, тому продуктивність праці висока. 

- Кінцевий результат на виробництві залежить від ставлення колективу до роботи і ставлення керівника до підопічних?

- Так завжди було і є. Маючи за плечима великий досвід роботи у сільському господарстві, в тому числі і на керівній посаді, можу з упевненістю констатувати, що сьогодні, маючи менше техніки і меншим колективом обробляється значно більше ріллі. Та й ставлення до техніки нині зовсім інше, всі добре розуміють, що завдяки техніці ми заробляємо кошти на прожиття.

Добре також, що заробітна плата сьогодні не обмежена, як раніше, певними розцінками, тому працівники отримують заробітну плату, що відповідає їх вкладу у виробництво.

- Ви почали свій трудовий шлях у колгоспі «Дружба» ще у вересні 1978 року, тому можете порівнювати переваги і недоліки тодішнього і нинішнього господарювання.

- Звичайно, є і переваги, і недоліки. Особливо це стосується реалізації продукції і закупівлі посівного насіння, мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Ринок збуту – це хороша річ, але необхідно співпрацювати або вже з перевіреними клієнтами, або бути дуже обережними. Бо «розвелося» багато охочих поживитися чужим добром.

Чи взяти засоби захисту рослин: хто перевіряє, чи відповідає вміст тому, що написано про продукцію? У мене є відомості, що, наприклад, якість певних мікродобрив не відповідає написаному переліку на етикетці. Тому можна сказати, що ми купуємо все це всліпу, просто покладаючись на добросовісність виробників.

З іншого боку – нині є все, що необхідно для сільгоспвиробництва, тож придбати можна все, були б кошти для цього. Пригадую, за радянських часів треба було все «вибивати» - і добрива, і солярку. А зараз – є гроші – матимеш все необхідне.

Інший аспект – утримання соціальної сфери села. Раніше колгоспи вирішували багато соціальних проблем, а сьогодні не всі фермери розуміють, що треба допомагати і дитсадку, і школі, і сільраді.

- Зрозуміло, що робота для Вас – головне у житті. Але ж життя більш багатогранне, тому розкажіть, чим Ви захоплюєтеся у вільний від роботи час?

- На жаль, вільного часу не так вже й багато, але якщо він випадає, з радістю пораюся на пасіці, люблю порибалити, взимку подобається займатися мисливством. Але на першому плані у мене, звичайно ж, моя улюблена родина: дружина і дві доньки. Їм присвячую більшість свого вільного часу.

Інтерв’ю провела Олена КОЛЕСНІКОВА.