Авторское, Общество

Пам’ять жива

память жива1Здається, ще не так давно до кабінету голови Борівської райдержадміністрації Віталія Кіяна завітали ветерани, які свого часу були на керівних посадах району, М.С.Рибалко та І.З.Бондаренко, з пропозицією встановити постамент Герою України А.Т.Криворучку, який помер 6 січня цього року. Лист з відповідною пропозицією підписав також і А.І.Гомон. Питання про розгляд листа було винесено на сесію районної ради і підтримано всім депутатським корпусом райради, всіма керівниками сільгосппідприємств району.

А  минулого тижня вже відбулося урочисте відкриття постаменту, який встановлено на території Свято-Миколаївського храму. І це стало можливим завдяки матеріальній допомозі  Героя України, голови громадської спілки «Со-ціальний Рух Поваги» Віктора Остапчука та підтримці Спілки Героїв України Харківщини. А втілив у бронзі А.Т.Криворучка, на прохання Віктора Миколайовича, Олександр Рідний, відомий харківський скульптор.

память жива2Мабуть, на Борівщині не знайдеться жодної людини, яка б не знала Анатолія Тихоновича. Борівщині, служінню  людям він віддав найкращі роки свого життя. До Чернещини приїхав 1969 року і з того часу почався його кар’єрний ріст - від агронома колгоспу «Новий шлях» до директора агрофірми. У 1993 році був обраний академічним радником Інженерної академії України і через 3 роки він -  дійсний член (академік) академії. Наступного року Анатолію Тихоновичу присвоїли звання «Почесний професор бізнесу», у 2000 році обрано членом - кореспондентом Міжнародної інженерної академії, а в 2002 році став академіком Міжнародної інженерної Академії. У 2004 році був обраний головою Харківської обласної ради товаровиробників.

Серед нагород - звання «Заслужений працівник сільського господарства України», орден «Нестора — Літописця», медаль «2000 років Різдва Христового»,  диплом лауреата регіонального рейтингу «Харків’янин століття»,  лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна», срібна медаль «10 років незалежності України» ІІ ступеня, почесна відзнака «Слобожанська слава».

18 березня 2002 року за визначні заслуги перед Українською державою у розвитку сільського господарства, впровадження сучасних форм господарювання Указом Президента було присвоєно звання «Герой України» з врученням Ордена Держави.

Та найголовніша його нагорода – жива пам’ять рідних, односельчан, колег, друзів.

Серед гостей, які приїхали на відкриття постаменту, - Герої України Віктор Остапчук, Алла Коваленко, Іван Запорожченко, голова РДА Віталій Кіян, голова спілки сільгосптоваровиробників Харківської області Іван Глянь, керівники сільгосппідприємств Борівщини, друзі. Всі вони висловили співчуття рідним та близьким покійного, розповіли про вклад Анатолія Тихоновича у розвиток села, Борівщини, Харківщини.

память жива3- Пам’ять про нашого славетного земляка буде жити вічно, - сказав голова райдержадміністрації Віталій Кіян, - бо вже заплановано перейменувати або одну з вулиць Чернещини іменем Анатолія Тихоновича, або присвоїти його ім`я місцевій школі. Також у навчальних закладах проведуть урок пам’яті Героя України, в бібліотеках району відведуть місця для куточків, де буде розказано про життєвий шлях А.Т.Криворучка.

«Цей день, коли ми відкриваємо пам’ятник Анатолію Тихоновичу, у нас скорботний і водночас - світлий, - зазначив під час урочистої церемонії Віктор Остапчук. - Скорботний - бо завжди дуже сумно, коли вкотре усвідомлюєш, що з цього світу пішла людина, яка зробила багато добра. Що пішов з життя турботливий чоловік і батько, вірний друг, хлібосольний господар, щедрої душі людина. А саме таким був Анатолій Тихонович. Але, з іншого боку, всі ми знаємо: Анатолій Тихонович зараз знаходиться біля престолу Божого. Далеко не кожному Господь дає побудувати храм. Це - явище особливої милості. Адже з відкриттям і освяченням нового храму ангел Божий приставляється не тільки до цього місця, але і до міста чи села, усіх жителів».

память жива4Пішла з життя Людина, яка дуже любила життя, людей, справу, якою займалася, землю, на якій жила. Анатолій Тихонович по  праву  достойний цієї увіковічненої пам’яті, встановленого погруддя.

 

Олена Колеснікова.