Общество

Це їх професійне свято

Це їх професійне свято

avto1Можна сказати, що початком історії транспортних засобів був винахід колеса. Сьогодні автомобіль – невід'ємна частина життя сучасної людини. І якщо спочатку було небагато професій, пов'язаних в автомобілем – водій та механік, то тепер, з розвитком цього виду техніки, значно збільшилося й число професій. 

 

Тож день автомобіліста й шляховика - це свято не тільки професійних водіїв, але й водіїв-аматорів, і працівників дорожнього господарства. Усі, хто впевнено тримає у своїх руках автомобільне кермо, або ж тільки раз успішно проїхав свої 100 метрів дороги, відзначають це свято в Україні щорічно в останню неділю жовтня.

Майже 20 років свого життя В.І.Калмиков присвятив роботі, пов’язаній з пасажиро перевезенням, і цього року він відзначатиме своє 65-річчя.

avto2Володимир Іванович  прийшов працювати в Борівську автоколону тоді ще Ізюмського АТП у 1983 році на посаду начальника автоколони. Він розповів, що на той час на підприємстві налічувалося 11 автобусів, які курсували до Ізюма та по району. До Харкова їздили автобуси Ізюмського АТП.

- Зрозуміло, що наше підприємство було тоді, образно кажучи, на других ролях, а тому нікому не потрібне. Тому вирішувати проблеми, які назрівали не один рік, було дуже важко. Та незважаючи на все, ми поповнювали автобусний парк, закупили ще 14 автобусів. Трудовий колектив теж збільшувався, наприкінці 80-х років лише водіїв було 56.

І навіть при такій чисельності їм доводилося працювати у дві зміни, бо рейсів було багато. Так, по 5-6 разів щодня ходили автобуси до Першотравневого, Андріївки, Калинового, Маліївки, Підлиману, Вищого Солоного. Пам’ятаю точно, що з Підлиману до Борової на роботу тоді їздило 110 чоловік, тож всі рейсові автобуси були заповнені пасажирами.

В 1990 році ми збудували новий гараж з адміністративним корпусом, тож всі автобуси знаходилися під дахом. Хоча слід зазначити, що будівництво приміщення давалося вельми важко, допомагали певні знайомства, якщо не сказати, моя особиста наполегливість.

Довелося поставити дві заправні колонки, бо до цього автобуси заправляли бензином з відер.

Хочеться також зазначити, що всі водії були професіоналами, ремонтували автобуси або між рейсами або вночі, але затримок рейсів не було ніколи. Працювали лише віддані своїй роботі люди, адже ритм був дуже напруженим.

Напередодні професійного свята автомобілістів хочу згадати і привітати ветеранів нашого підприємства М.І.Мішуру, Л.О.Мороза, С.Г.Сикала, М.І.Мєлких, О.М.Кисильова, С.Д.Колєсніка, В.Ф.Любого, Г.О.Колєсніка, М.Д.Устименка, В.Кучуруру, С.Д.Літвінова, В.І.Фролова, І.І.Ружинського, А.Левуна, заправника і комірника З.М.Мішуру та всіх, хто причетний до цього свята.

Олена Мороз вже 26 років працює у ВАТ «Оскіл» диспетчером. В такому великому чоловічому колективі вона користується заслуженою повагою. В її задачу входить – не випустити на лінію несправний автобус, своєчасно оформити всі необхідні документи. За фахом Олена бухгалтер, але, за її власними словами, вона знайшла себе саме в роботі диспетчера.

Колеги по роботі характеризують її як високого професіонала своєї справи, порядну, добру людину. І це справді так. До неї за допомогою звертаються практично всі працюючі на підприємстві, особливо ті, хто тільки-но приходить на роботу до автоколони (навіть якщо вони мають вищу освіту). Незважаючи на свою зайнятість, Олена завжди знайде добре слово і допоможе всім, хто потребує її поради. Свої робочі документи, перед тим як відзвітувати, перевіряє неодноразово, бо для неї дуже важливо, щоб робота була зроблена  відмінно.

Окрім цього, вона дуже хороша мама, добра господиня, дружина. Свої двох доньок, Таїсію та Катю, разом з чоловіком Миколою виховали порядними людьми, зараз дівчата отримують вищу освіту і Олена дуже пишається своїми доньками.

Цього року до професійного свята Олені Мороз буде вручено Знак «Почесний автотранспортник України», з чим ми її і вітаємо.

Олена КОЛЕСНІКОВА.