Люди твои, Боривщино

Невичерпне джерело талантів нашої землі

Невичерпне джерело талантів нашої землі

                                                            Талант – це вміння робити те, чого інші не вміють

                                                                                                                   (народна мудрість)

ozernoyНа Борівщині багато відомих талановитих людей. Співаки, танцюристи, поети, рукодільниці радують своїми талантами громадян на концертах, виставках, інших масових заходах. Валерія Озерного, музиканта, який грає на багатьох інструментах, співака з красивим голосом, ведучого концертів та інших масових заходів, колишнього викладача Борівської дитячої музичної школи, підприємця і просто приємного співрозмовника, в районі добре знають. Запрошують грати і співати на весіллі, Дні народження, інших святах. Як і чому пов’язав свою долю з Борівщиною, Валерій розповів читачам районної газети.

 

«Народився я в березні 1974 року в м. Краматорську Донецької області. Мій батько самотужки оволодів грою на акордеоні, а у мами чудовий голос. Вона із задоволенням співала на всіх домашніх святах. Тому музичні дані мені передалися від батьків. Ще у дитячому садочку до нас прийшли спеціалісти і провели прослуховування. Моїм батькам повідомили, що я маю музичні здібності і запропонували вступити до дитячої музичної школи.» Невдовзі Валерія зарахували до цього закладу по класу баяна. Там же навчали загальних навичок гри на фортепіано.

Швидко пролетіли шкільні роки. Закінчивши 8 класів загальної середньої школи, хлопець вирішив вступити до Артемівського музичного училища, хоча дуже не хотілося прощатися зі шкільними друзями, адже вони ще залишалися навчатися в старших класах. Та Валерій все-таки почав готуватися до вступних іспитів. Їх він склав на «відмінно». Його було зараховано до відділу народних інструментів, на якому одержав фах по класу баяна та диригента оркестру народних інструментів. Диригент повинен володіти багатьма музичними інструментами. Валерій опанував гру на контрабасі, басі, різних видах балалайок, домбрі, ударних інструментах – литаврах, малому барабані, кастаньєтах, марокасах , металофоні. Чотири роки навчання в училищі пройшли успішно.

На подальшу долю, де саме жити і працювати, вплинуло дві людини – друг Валерія, який розповів про красу природи Борівщини, та Г.П.Дейниченко (директор Борівської дитячої музичної школи), яка приїхала до Артемівського музичного училища на День відкритих дверей і загітувала молодого випускника на роботу. Тож, у 1992 році Валерій Озерний приїхав у Борову та почав працювати в дитячій музичній школі. Єдиною проблемою стало те, що він був російськомовним, а викладати довелося українською. Та молодий викладач швидко навчився спеціальних термінів і розмовної мови.  Після року роботи Валерій вступив до заочного відділення Харківської державної академії культури на факультет «Народної творчості» за спеціальністю «Баян. Диригент». 5 років він навчався та паралельно викладав у музичній школі. Отримав вищу освіту і продовжував працювати, навчаючи дітей музиці. Тут же був диригентом оркестру – ансамблю акордеоністів-баяністів. Підопічні цього викладача з успіхом виступали на різних заходах. Валерій з теплотою згадує своїх учениць – Світлану Сказку та Римму Радченко, які виступали на різних конкурсах, а іншого учня – Сергія Яковенка  рік  готував до вступу в музичне училище. У Борівській дитячій музичній школі цей викладач працював 12 років, після чого зареєструвався підприємцем, але захоплення музикою не залишив.

Ще навчаючись у Артемівському музичному училищі, він почав співати і грати на гітарі. Про ті часи Валерій говорить так: «У мене був хлоп’ячий голос. Тож і репертуар був відповідний – пісні групи «Руки вверх» та інші». У Борівському будинку культури вперше виступив на концерті 9 травня з піснею під гітару. Після цього його почали постійно запрошувати виступати на концертах та різних заходах. Одночасно Валерій розпочав зі своїм другом (тим, що загітував його колись приїхати в Борову) співати на весіллях. Потім працював у парі з Валентиною Невмирич. Зараз його часто запрошують виступати у м. Сватове Луганської області. Уже більше, ніж 10 років він постійно готує музичне оформлення на випускних вечорах у Борівській школі №1. Його запрошують бути ведучим різних концертних програм Борівського будинку культури. Валерій говорить, що почав свідомо розвивати у себе інший тембр голосу – трішки хриплуватий. Це дозволяє йому співати пісні, які потребують саме такого голосу. Він має творчі здобутки – у 2004 році на регіональному конкурсі молодіжної пісні «Цвіт папороті» у м. Куп’янську посів І місце у номінації «Кращий чоловічий голос». Тут він заспівав пісню "Belle" з мюзіклу «Нотр-Дам де Парі», яку виконав один, співаючи трьома різними тембрами.

Валерій Озерний, окрім музики, займається зараз підприємницькою діяльністю, що дає йому можливість допомагати тим, хто цього потребує. Так, разом з іншими підприємцями, фінансово підтримав переможця конкурсу «Голос країни» Івана Ганзеру (з яким раніше їздив на відбіркові етапи інших музичних проектів, але потрапити до них їм тоді не судилося).

У Валерія є дві донечки – Ганна та Валерія. Старша донька Ганна займалася раніше вокалом, грала на фортепіано, але, на жаль, тепер  свою долю не пов’язує з музикою. Менша – Валерія була незмінною учасницею художньої самодіяльності у дитячому  садочку. Тепер вона уже першокласниця та займається вокалом у музичній школі. Тож було б дуже добре, аби діти продовжували справу своїх батьків та радували своїми творчими успіхами. Нехай не вичерпується джерело талантів нашої щедрої української землі!

Тетяна КОЛЕСНІК.