Всім серцем люблю Борівщину!

Борівщина для мене - це найкращий куточок на Землі. Тут є все: луки, поля, ліси, річки, водосховище. Кожне село в районі - особливо красиве, має свою цікаву історію, визначні місця. На Борівщині  народилися, живуть прекрасні люди з великою душею, гарячим серцем. Гостинні, привітні, чуйні, гарні господарі, - таких нечасто можна зустріти в інших районах. За останні роки значно оновилося селище Борова - стало більш сучасним, чистішим, охайнішим. Багато змінюється на краще і в селах району - з’являється вуличне освітлення, у школах і дитсадках встановлюють металопластикові вікна, в кожному населеному пункті значну увагу приділяють благоустрою. Ніколи б не поміняла  Борівщину навіть на якийсь фешенебельний куточок за кордоном, бо всім серцем її люблю!

А як ставляться до Борівщини її жителі ?

Микола Кравцов,

голова Борівської райдержадміністрації

Я народився на Борівщині, а як можна не любити землю, де народився й виріс?! Найрідніший серцю край, де проходили роки дитинства, юності, де відбувалося становлення як людини. Я був у   багатьох країнах світу, які вражають своєю красою, своїми традиціями та ін., але як добре не було б в іншій країні, я не зміг би там жити, бо моє серце належить малій батьківщині, де все знайоме й рідне з дитинства.

Дуже важливу роль у житті кожного відіграють люди, з якими живеш, працюєш, спілкуєшся, і мені дуже приємно, що в нашому районі живуть доброзичливі, працелюбні, щирі люди. Пишаюся тим, що Борівщина відома далеко за її межами завдяки нашим  видатним землякам: Героям Радянського Союзу Біжку В. Є., Запорожченку Г. А. Колесніку В. С., Сентюріну В.І., Шутьку Є. Й., Герою України Криворучку А.Т., генерал-майору армії Віктору Гаморі, контр-адміралу Сергію Тараненку та багатьом іншим, які мають ордени й медалі за трудовий подвиг.

Борівщина багата на таланти - яскравим прикладом цього є житель с. Калинове Іван Ганзера, який у нелегкій боротьбі виборов заслужене звання «Голос країни».

У будь-які часи основним завданням влади було створення умов для комфортного життя людей. Жителі району завжди мріяли про те, щоб їхні діти, онуки  жили ще краще. Після того, як наша країна стала незалежною, багато змінилося і в ра-йоні. Звичайно, це лише перші кроки до кращого життя, але з кожним роком вони стають все впевненішими. Хочеться побажати всім, щоб ніколи не покидала  віра в те, що нам під силу зробити своє життя  і майбутнє для наших дітей - прекрасним.

Михайло Гомон, колишній завідувач кафедри ХНУ ім. В. Каразіна, автор поезій, бувальщин, книг про Борівщину,  житель смт. Борова

   Люба моя сторона

Борівщина - моя мила батьківщина. Тут народився, тут закінчив десятирічку, сюди, як легендарний Одіссей після багаторічних мандрів, повернувся на схилі літ. Як блудний син…

 У Боровій я написав свої кращі літературно - художні книги: «На зорі життя», «Дороги     життя», «Борівщина - рідний край», переживши справжній творчий ренесанс. Про свій отчий поріг написав я   пісню. Ось перші рядки:

У далеких краях,

На чужій стороні

Я завжди Борову па-м`ятаю,

У зелених борах, у садах і квітках

Красивішої від неї не знаю.

Пощастило мені побачити багато світу. Я бачив красуню Францію і славнозвісний Париж, бачив загадковий, оранжевий  Китай і Східний Париж - Шанхай. Мав змогу переконатися, що нічого чарівнішого, ніж наш рідний край - Борівський район, у світі немає. Кажу це від щирого серця.

Блейклі Нефф, волонтер Корпусу Миру США

Я живу в Борівському районі вже третій рік. Коли приїхав у Борову, мені одразу тут сподобалося: селище схоже на те невеличке містечко, в якому я жив у Америці. Така ж красива, як і там, природа, хоча тут повітря набагато вологіше. Дуже відрізняються люди - тут, на Борівщині, вони більш відкриті, дружні, у мене  з перших днів з’явилося багато друзів. У моєму рідному містечку всі люди теж знають один одного, але майже не спілкуються між собою. Що найбільше мене вразило - це велика кількість свят в Україні й, зокрема, в Борівському районі. Люди відзначають свята весело, з гарним настроєм. У Америці всі зосереджені на роботі, прагнуть зробити успішну кар’єру. Там рідко щось святкують, в основному в колі рідних. Подобається, що за той час, що я тут живу, на Борівщині багато чого змінилося на краще, а особливо гарним стало селище. 

Євгенія  Бондар, безробітна, жителька смт. Борова

-           Я народилася в  Одеській обл., але через кілька років  моя родина переїхала в Борову. Не шкодую, що не залишилися там, бо дуже люблю Борівщину. Тут дивна природа, чисте повітря, є всі умови для комфортного життя. Мої юнацькі роки  пройшли на Бакаях (вул. Північна), і мені  приємно, що останнім часом там багато чого змінилося - європарканом огородили центральне кладовище, значно покращився стан території футбольного стадіону.

   Дуже добре, що в селищі створюються умови для відпочинку дітей - встановлюються дитячі майданчики з пісочницями, гойдалками, гірками. Для мене, як і для інших мам, це дуже важливо, адже тепер є місця, де можна весело й безпечно  провести час зі своєю дитиною.

Підготувала Тетяна ГУНЬКО.