Учитель, якого неможливо забути

Мабуть, немає на світі людини, яка б не пам’ятала свою першу вчительку. Для когось вона була, може, надто суворою, для когось - доброю й милою, але спогади про неї, як і про перші роки навчання, залишаються з нами протягом усього життя. Образ першої вчительки  живе в серці поряд з найдорожчими нам образами матері й батька.

Бути вчителем початкових класів - це величезна відповідальність і нелегка щоденна праця, адже обов’язок цих педагогів - не тільки навчити дитину читати й писати, а сформувати особистість, підготувати дитину до самостійності. А ще вчитель початкових класів має бути психологом, вміти підібрати ключик до кожного маленького дитячого сердечка. Тож найчастіше  саме першій вчительці діти довіряють найпотаємніші секрети, діляться з нею своїми проблемами. Вчителька, як і найрідніша людина, -мама-  і порадіє успіхам дитини, і допоможе в будь-якій біді.

Багато хто щирим, теплим словом згадує свою першу вчительку  Наталію Георгіївну Жирову - вчителя початкових класів Борівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст. Заслужити любов дітей, повагу батьків - непросто, але Наталія Георгіївна вміло знаходить підхід і до малих, і до дорослих. Цьому сприяє, звичайно, великий досвід роботи, а головне - вона  учитель за покликанням серця. Бути вчителем Наталія Георгіївна мріяла з дитинства. Світлі, приємні  спогади про Новоплатонівську школу, в якій навчалася протягом 8 років, і про вчителів, які на шляху до знань  були порадниками, друзями, помічниками,  остаточно переконали її у виборі професії.

Після закінчення Красноармійського педагогічного училища перші кроки на шляху педагогічної майстерності зробила у Веселівській школі. Наталія Георгіївна пригадує, що після практики в міських школах, де в кожному класі близько тридцяти дітей, спочатку було незвично працювати в класах-комплектах, але швидко освоїлася, бо роботу свою полюбила з перших днів. Більше тридцяти років минуло з того часу, і хоч іноді було важко, та жодного разу  Наталія Георгіївна не пожалкувала про свій вибір професії.

У 1988 році їй запропонували роботу в Борівській ЗОШ №1. Спочатку Наталія Георгіївна була вчителем групи подовженого дня, з вдячністю вона згадує свою колегу Любов Семенівну Титаренко, з якою разом працювала перші роки. Через кілька років їй дали перший клас. На першій своїй шкільній лінійці діти ховалися за своїх батьків і не хотіли відходити від них. Але вже через кілька днів вони з ра-дістю бігли до школи, до своєї улюбленої вчительки,  і вона теж віддавала кожному з них частинку свого безмежного люблячого серця. 

Наталія Георгіївна Жирова ніколи не ділить своїх учнів на  «гарних» і «поганих», є сильніші й слабші. Останнім вона приділяє більше уваги, дає додаткові завдання. В позакласних заходах участь беруть  усі учні без винятку, батьки, які приходять на шкільні свята, радіють разом зі своїми маленькими акторами, співаками, танцюристами, гумористами. Наступного року вже сьомий раз вона прощатиметься з дітлахами,  за чотири роки вони стають такими рідними!

Закладений у початковій школі «фундамент», дає дітям міцні знання в майбутньому. Серед її учнів є й педагоги ( Олена Моренко - вчитель у м. Харків, Ірина Какуля - головний спе-ціаліст відділу освіти райдержадміністрації), і працівники правоохоронних органів (Олександр Ребрій, Руслан Шестопал, Олександр Дерман), і лікар (Наталія Плоха). І хоча не всім вдалося отримати вищу освіту чи влаштуватися на престижну роботу, найголовніше те, що завдяки своїй першій вчительці вони виросли чуйними, добрими, милосердними людьми.

Незважаючи на те, що Наталія Георгіївна мала вже чималий досвід роботи, їй довелося не тільки навчати дітей, а й самій навчатися. Вона без вагань погодилася пройти курси перепідготовки в Харківському обласному науково-методичному  інституті безперервної освіти й розпочала навчання дітей за новою методикою - розвивального навчання. Зараз діти, які першими навчалися за цією методикою, в 11 класі. Серед інших школярів вони вирізняються згуртованістю, готовністю до взаємодопомоги,  вміють вільно й упевнено відстоювати свою думку. Взагалі, на думку Наталії Георгіївни, ця методика дає дуже гарні результати - до п’ятого класу школярі приходять з більшим багажем знань, вміють узагальнювати, аналізувати, порівнювати, в учнів формується самооцінка, контроль, а головне - вони впевнено йдуть до своєї мети.

Любові, тепла в серці Наталії Георгіївни вистачало не тільки для своїх учнів, а й для рідних - чоловіка й двох донечок. Старша Тетяна мріяла бути, як мама, - вчителем, отримала вищу педагогічну освіту за фахом «вчитель математики і основ комп’ютерних технологій», молодша обрала не менш почесну професію медика, зараз працює медичною сестрою в хірургічному відділенні Борівської ЦРЛ.

З нагоди професійного свята - Дня працівників освіти - хочеться від щирого серця побажати Наталії Георгіївні  Жировій здоров’я, добра, довголіття,
хай вистачить щастя на ціле століття!
Тетяна ГУНЬКО.