Міс-красуня
Ця бувальщина – шестирічної давнини і не має прямого відношення до нинішніх часів. Мова про так звані конкурси красунь, які на початку нового століття набули в Боровій чогось такого на зразок епідемії. Якби на Борівщині не зруйнували майже всі свиноферми, то й «Міс-Свинарник» була б можлива. Жарт, звичайно. Хоча…
Журналістка «Трудової слави» назвала матеріал про один із тих конкурсів словами Ф. Достоєвського з роману «Ідіот» - «Світ врятує краса». Та генії, як відомо, відзначаються парадоксальністю думки на відміну від нас грішних. Частіш буває, як у тій пісеньці: «Зачем вы, девушки, красивых любите: одни страдания от той любви». Російський поет М. Заболотський ставив питання й зовсім категорично: «…Что есть красота?... Сосуд она, в котором пустота, или огонь, мерцающий в сосуде?».
Тож, скоріше маємо проблему. Не випадково одна з учасниць подібних конкурсів на українському телебаченні (глядачі голосували по телефону) у розмові з представниками масмедіа зауважила: «Не краса, а доброта врятує світ». У народній традиції також головне в людині аж ніяк не зовнішність…
Отже, в лютому 2005-го на сцені Борівського будинку культури відбувся черговий конкурс «Міс-Красуня». Я був присутнім на тому заході. Великий зал був заповнений людом ущерть. Впадало в око, що участь брало всього п`ять дівчаток. І всі(!?) вибороли звання «Міс»: одна – «Міс-Привабливість», ще одна – «Міс-Чарівність, ще інша «Міс-Глядацьких симпатій» (чи знали члени журі, яка тут різниця), нарешті «Віце-Міс Борівщина» і апофеоз – «Міс Борівщини 2005».
Кожній по сережці, як кажуть. А насправді – відверта профанація. Адже в районі мешкав не один десяток дівчаток, які могли б успішно поконкурувати з тими п`ятьма «чарівницями». Як виявилося, попередніх масових низових змагань не організували. Тобто, участь у конкурсі були справою окремих ентузіастів. Виникали, однак, запитання щодо справжніх мотивів того ентузіазму.
Ось що повідала мені в той пам’ятний вечір вчителька Борівської гімназії: «Усе тут вирішують не краса і не вміння співати, танцювати, поводитися. Вирішують гроші. Щоб підготуватися до цього шоу, батькам треба оплатити заняття з хореографії, вокалу тощо. Треба справити вишукане вбрання. Рядовим трудівникам це не під силу. І виходить, що головний член журі на цих конкурсах – «мерзенний метал». Відомий співак Олександр Вертинський у своїх спогадах про подібні конкурси в Шанхаї, де він у 30-х роках минулого століття жив на еміграції, писав, що завжди перемагала найбільш незугарна, бо за неї платили гроші місцеві багатії.
Тоді ж пригадався мені один випадок. Мати випускниці середньої школи звернулася до мене з проханням перевірити рівень знань її дочки з української мови. Для диктанту я обрав текст із газети «Трудова слава», де йшлося про конкурс красунь. Дуже пошкодував я потім. Дівчина змінилася, почервоніла, на очах з’явилися сльози. Диктовку довелося відкласти. А мати повідала невеселу історію. Бог не обділив дочку ні вродою, ні статтю. Непогано співає, грає на кількох музичних інструментах, гарно танцює. Могла б, звичайно, виступити на конкурсі «Міс-Красуня», та коштів на святкову сукню бракує. Зарплата культпрацівника мізерна. А дівчинці ой як хотілося!
Логічно виникає питання про моральний бік справи. Зважимо й на те, що не всім Бог дарує вроду. Як почувають себе на тих конкурсах обділені долею (а зал, як правило, переповнений), можна лише здогадуватися.
Традиція конкурсів краси започаткована американцями. Мабуть, добре їм там, у США, проводити ці дорогі шоу за їх багатства. А більшість українців потерпає поки що на межі виживання. Нам би навчитися у американців, перш за все, умінню працювати, а вже потім змагатися, хто красивіший.
Відтоді чимало води збігло в синє море. Спалахнула й погасла Помаранчева революція. Змінилася влада… Чи відбулися позитивні зрушення у справі, про яку йдеться?. Не знаю… Бо ніколи вже не відвідував ці сумнівні заходи. Нехай дадуть відповідь ті, хто був присутнім принаймні на останньому конкурсі борівських красунь, будемо раді будь-яким справедливим коментарям.
Михайло ГОМОН.
(Далі буде).
Позитивні зміни в окремо взятій справі не наступлять до того часу, допоки не буде змінено нині діючу систему, а це справа не окремих людей, а суспільства в цілому, якому, до речі,»глубоко плевать» і на красу, і на доброту, і на власне становище. На жаль…