Сміття на узбіччі

Це чудово: знати, що ми люди, розумні істоти й прийшли у цей світ для добра. Та все ж завалені сміттям узбіччя доріг - це на совісті наших людей і навіть більше того, скажу відверто, що купи сміття на узбіччі – це робота рук не людей розумних. Яка б не була влада, скільки грошей з бюджету на прибирання сміття не викладали, бажаного результату не буде, доки ми всі не усвідомимо, що смітимо у себе вдома.

Як відомо, у доброї господині помешкання завжди перебуває в ідеальній чистоті. Наша Борівщина – це теж своєрідний дім для всіх її жителів. І ми маємо дбати про те, щоб у нас було затишно й чисто.

Мабуть, рідко можна знайти таку людину, яка б не захоплювалась красою нашої природи. А нам, борівчанам, пощастило ще й у тому, що маємо поруч Червонооскільське водосховище. Саме тому наше селище вважають курортним місцем, бо до водосховища приїжджають відпочивальники та рибалки навіть з інших областей. Але вони залишають після себе гори сміття. Не зрозуміло лише: чому вони вважають, що після них прибирати маємо ми, бо-рівчани? Чому б їм не за-брати сміття з собою у пакет і вдома не викинути на сміттєзвалище? Ось таких «чому» дуже багато, а відповіді немає, бо ті, хто смітить не лише на узбіччі, а й на природі, робить це тишком-нишком, щоб ніхто не бачив. А результат їхньої «праці» - стихійні сміттєзвалища. Саме таку купу сміття, яку ви бачите на знімку, побачила, проїжджаючи через дамбу на Червонооскільському водосховищі. На жаль, такі стихійні сміттєзвалища стали нормою, як не гірко це усвідомлювати.

Я згадую одну народну мудрість: «Земля багата - народ багатий». Разом ми можемо багато чого зробити і почати треба хоча б iз захисту дерева бiля рiдного будинку, птахiв у скрутний для них час. Здавалося б, це зовсiм просто: не  забруднювати річку, не засмiчувати землю, по якій ходиш. Але це «просто», менi здається, є своєрiдним тестом на людянiсть. 

Олена КОЛЕСНІКОВА.