Люди твои, Боривщино

Людина активної життєвої позиції

Людина  активної   життєвої  позиції

saakНі для кого не буде секретом, що підприємницька діяльність є рушійною силою будь-якої економіки. Розвиток підприємництва і збільшення на цій основі надходжень до державної скарбниці дає можливість вирішувати ряд найактуальніших соціально-економічних проблем, передбачає зміцнення економіки, надає їй гнучкості, створює нові робочі місця.

На Борівщині, як і скрізь в Україні, є люди, яки обрали для себе сферу діяльності, що не назвеш легкою, – підприємництво. З однією такою людиною нещодавно  відбулася наша розмова. Саак Норайрович Нерсісян роповів про те, як і чому почав займатися бізнесом.

- Я народився в Арменії. Нас у батьків шестеро – три сестри і три брата. З дитинства нас привчали до того,  що, якщо хочеш чогось досягти,  треба багато і добросовісно трудитися. Ще в школі, під час літніх канікул, працював у колгоспах на різних роботах.  З однолітками збирали урожай яблук, горіхів, винограду, помідорів, поливали поля, вручну підживлювали хімічними добривами рослини.

 Уміння працювати за-кладене у цієї людини змалку.  Після школи пішов працювати на будівництво, де самостійно опанував професію будівельника. На той час рідні брати Гайк і Роберт жили й  працювали в Україні. Саак вирішив теж приїхати сюди трудитися. «На Україну вперше потрапив у 1986 році, - розповідає чоловік про свою подальшу долю. – Мене дуже зачарувала місцева природа, а ще більше – місцеві жителі. Коли запитали, де бажаю проходити строкову службу, відповів, що на Україні. Я став солдатом у 1988 році. Військова частина, куди мене направили служити, розташовувалася у Рівненській області. Під час служби дуже багато часу проводив на будівництві різних об’єктів Західної України. Тому побачив чимало міст і сіл, спілкувався з багатьма людьми.»

1990-го року Саак  демобілізувався і приїхав працювати разом із братами в с. Чистоводівка Ізюмського ра-йону. Але він трудився не тільки в Україні – повертався до Арменії, де теж постійно працював. У 1995 році вирішив вступити до ВУЗу – обрав Армянський державний педагогічний університет ім. Хачатура Абовяна, навчався  на факультеті гуманітарних професій. Закінчивши його, отримав спеціальність інспектора інспекції у справах неповнолітніх.  Але за цією професією не захотів працювати, у 1999-му році вирішив зайнятися підприємництвом. Для цього пішов на ризик: взяв кредит у банку. Отримані кошти вклав у свій бізнес – «з нуля» побудував приміщення магазину, в якому став керівником. Кредити доводилося брати кілька разів. Цей магазин в Арменії функціонує і досі, Саак Норайрович і тепер є його керівником. Там продаються товари повсякденного попиту – і продуктові, й продовольчі. У 2006 році розпочав підприємницьку діяльність у Боровій. Разом із братом Гайком Норайровичем облаштував магазин «Арарат», що у центрі Борової. Багато хто відвідує цей магазин, адже тут безліч товарів повсякденного попиту. А в цьому році відкрив кафе «Голубая волна» на турбазі в Підлимані.

На перший погляд може здаватися, що займатися підприємництвом – легка справа. Але, поспілкувавшись із підприємцями, розумієш: все це не так просто. Саак Норайрович розповів, що часу на відпочинок чи звичайний сон залишається дуже мало. Коли тільки почав займатися підприємництвом, спав лише кілька годин на добу, постійно був на роботі. Та навіть і зараз додому приходить поїсти та відпочити, часу на сім’ю залишається дуже мало: більша частина життя проходить на роботі.

Особисте життя у Саака склалося добре. Він одружився на красивій, приємній дівчині Шушані, яка народила йому трьох чудових дітей. До речі, вона теж підприємець, і цей бізнес у них сімейний. Шушана допомагає чоловіку в усіх справах, розуміє всі його проблеми, є надійною підтримкою в житті. Зараз його мама,  дружина й діти, брати із сім’ями живуть в Україні. Сестри із сім’ями  -  в Арменії. «У мене дві батьківщини, адже батьківщина – це там, де сім’я, - говорить Саак. - Якщо треба буде захищати Україну, моїх дітей – я, не замислюючись, стану на їхній захист. Мій дід загинув у 1941 році, захищаючи Україну.»

Тетяна КОЛЕСНІК.