Один день із життя пасіки
Напередодні Дня пасічника завдяки досвідченому знавцю бджолярської справи, мешканцю нашого селища Миколі Пантелійовичу Гонтарю я відчула себе бджолярем. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», - сказав він і запропонував взяти безпосередню участь у процесі викачування меду прямо на його пасіці.
Моє перевтілення в пасічника почалося, звичайно, зі спецодягу. Бджілки, як відомо, можуть і вкусити, тому про всяк випадок потрібно захиститися. Мені дали справжній костюм бджоляра, оснащений маскою з сіткою. Цей одяг був з бавовняної тканини, тому у ньому спеки не відчуваєш. Для захисту стоп одягла цікаві полотняні шкарпетки – ноу-хау Миколи Пантелійовича і його дружини Наталії Петрівни. Ці шкарпетки вони зшили того ранку – один шила дружина, інший – чоловік. Змайстрували шкарпетки з рукавів старої чоловічої сорочки. Скажу, що в них було теж настільки зручно, що й не відчувала їх на собі. А ось на руки рукавичок не вдягали – бджоли у Миколи Пантелійовича досить спокійні. Такий точно костюм одягнув і господар пасіки. Попереду на нас чекала зустріч з бджолами.
Комахи виявилися миролюбними, хоча, зізнаюся, дещо їх побоювалася, адже колись давно мала наслідки їхньої «уваги». Микола Пантелійович спокійними виваженими рухами піднімав дах вуликів, відкладав у сторону тканину, що накриває зверху рамки. Потім бджоляр стряхував із рамок бджіл і складав рамки у спеціальний ящик. Дуже закортіло теж спробувати зробити таку маніпуляцію. Мені дозволили – дуже вразило те, що буквально голими руками, без ніяких рукавичок можна було стряхувати крилатих трудівниць. Бджоли, мабуть, відчувають любов і турботу свого господаря, тому не виявляють агресивності. Дивним було й те, що прямо біля вуликів можна було їсти «язики» (стільники з медом), а бджоли ніяк не реагували на таке «нахабство» з мого боку. Коли господар наповнив рамками з медом перший переносний ящик, запрацював конвеєр злагодженої роботи бджоляра і його помічників – Андрія Коцаря і Миколи Ляпка. Андрій носив ящики, а у спеціально обладнаному місці обидва хлопця вправно обрізали рамки, відкачували медогонкою мед, розливали його у ємності. Відверто скажу, що дуже приємно було спостерігати за злагодженою роботою бджолярів. Їхні рухи виважені й доведені до автоматизму, нічого зайвого. На пасіці панує доброзичлива й позитивна атмосфера, від якої і комахи, й люди працюють відмінно.
Мені пощастило також взяти участь у «серці процесу» - обрізанні рамок й крутінні медогонки. Обрізання рамок потребує неабияких навичок – у мене з першого разу не дуже добре виходило, хлопці, сміючись, критикували: «Дуже глибоко обрізаєте». Гадаю, якби більше потренуватися, при бажанні можна опанувати цю справу. Крутіння медогонки, можливо, й не дуже важка справа, але швидко стомлюєшся від незвичних рухів та їхньої кількості, тому я вирішила не заважати професіоналам у роботі – зайнялася більш корисною справою: розпитала у Миколи Пантелійовича про тонкощі бджолярства.
Досвідчений пасічник залюбки поділився секретами своєї справи. Він розповідав і одночасно працював, адже тривав дуже відповідальний процес викачування меду.
- Миколо Пантелійовичу, як давно Ви займаєтеся бджолярством?
- У 1982 році мій друг подарував перші чотири вулика. З того часу пасічникую. Зараз тримаю більше 100 вуликів. Бджолами захопився серйозно й надовго. Це собливість мого характеру – якщо вже займаюся якоюсь справою, то вона повинна бути у мене на найвищому рівні, не люблю щось робити поспіхом, як-небудь. Читаю багато спеціальної літератури з того питання, що мене цікавить.
- Хто допомагав Вам увесь час тримати досить велику пасіку?
- Найпершим і найвірнішим помічником завжди була і є моя дружина Наталія Петрівна, за що я їй дуже вдячний. Вона лише цього року за станом здоров’я не бере безпосередньої участі в роботі на пасіці. Раніше ми вдвох із нею носили бетони, качали мед, виконували безліч іншої роботи на пасіці. Дружина теж дуже добре обізнана у бджолярській справі. Зараз у мене два хлопця-помічника Андрій і Микола, які добросовісно виконують роботу, приємні у спілкуванні, порядні. Їм також велике спасибі.
- Розкажіть, будь ласка, про облаштування вуликів Вашої пасіки.
- Розкажу дещо теорії. З літератури отримав багато цінних знань про великого практика бджільництва П.І. Прокоповича, який винайшов вулик. Його вулик мав конструкцію лежака з 12 рамок. Такого об’єму вулика вистачало, щоб наростити міцну бджолину сім’ю. Але, коли виходив розплід із рамок, то цього об’єму не вистачало ні для меду, ні для розвитку самої сім’ї. Тому кожен із пасічників модернізує вулик, виходячи із своїх умов. Існує дуже багато різноманітних вуликів, назву найбільш розповсюджені у наших краях: вулики-лежаки (рамки розташовані одним шаром). Такі вуликі раніше були дуже поширені на Україні. Інший вид - багатокорпусні вулики (з рамками
- З якими ще секретами бджолярської справи Ви хотіли б поділитися?
- Останніми роками різко змінилися погодні умови - медоноси зацвітають значно раніше. Акація, наприклад, зацвітає майже на два тижня раніше. Тому пасічникам доводиться турбуватися, щоб вчасно виросли бджоли, які збиратимуть з неї мед. Не слід жалкувати меду для нарощування бджолиної сім’ї, адже існує така приказка: «Бжоли роблять мед, а мед-бджіл.» Дуже зручно підгодовувати цих комах за допомогою звичайного фасовочного поліетиленового пакета з кількома проколами, який розташовую зверху на рамках. Через кілька днів пакет обв’язково слід прибрати.
- Як захищаєте бджіл від паразитів і хвороб?
- У нашій зоні 99% загибелі бджіл трапляється через кліщів. Обробку обв’язково проводжу в серпні різними препаратами. Часто використовую пластини, які поміщаю у вулики. Та, на жаль, у наш час нерідко трапляються неякісні препарати, тому в листопаді обов’язково перевіряю, чи знищено кліща, підставляючи під рамками білий листок, змащений олією. Якщо є необхідність, проводжу повторне обприскування на зиму хімпрепаратами. У квітні також обов’язково ставляю пластини з хімічними речовинами, щоб провести весняну обробку бджіл. Використовую й старовинний «дідівський» спосіб захисту бджіл: обчищаю 2-3 зубки часнику, подрібнюю й кладу на рамки після викачування меду. Нещодавно почав застосовувати суміш спирту з лавандовим маслом: обприскую сумішшю тканину над рамками зі шприця (приблизно 25 куб. на сім’ю).
- Великої шкоди бджолам можуть завдавати хімічні препарати, якими обробляють поля. Як виходите з цієї непростої ситуації?
- Користуючись нагодою, хочу висловити велику подяку голові Борівської РДА М.О. Кравцову за підтримку й розуміння, адже завдяки його допомозі відбувається тісна взаємодія з керівниками сільгосппідприємств, які теж розуміють негативний вплив хімічних препаратів для захисту рослин на бджіл і проводять обробку пізно ввечері або дуже рано- вранці, коли бджоли не літають. Ці препарати за кілька годин розпадаються і вже не шкодять крилатим трудівницям. Хочу особисто подякувати за співпрацю керівникам сільгосппідприємств Валерію Шевченку, Сергію Супруну, Олегу і Василю Назарькам.
* * *
Так у дружній та змістовній розмові добігав кінця робочий день на пасіці. Та не можна обійти увагою одну дуже цікаву річ, яку змайстрував власноруч Микола Пантелійович: лежанку на вуликах. Він називає цю конструкцію вулик-лежанка, вона уявляє собою короб з дверцятами і віконцями. Лежанка розташовується безпосередньо над чотирма діючими вуликами, які стоять поруч в один ряд зі знятими кришками. У дні лежанки зроблено отвори, прикриті сіткою. Всередині конструкції чути дзижчання бджіл. Для кращої лікувальної дії в подушці замість пір`я - висушені лугові трави. Цікаво, що температура всередині конструкції завжди однакова – близько 36 градусів. Микола Пантелійович багато читав у спеціальній літературі про лікувальні властивості бджіл і вулика-лежанки зокрема, тому, дещо його модифікувавши, змайстрував кілька таких лежанок. Бджоляр розповідає, що сучасні науковці вже підтвердили лікувальні властивості впливу бджолиної сім’ї на організм людини. Саме тому досвідчений бджоляр-практик вирішив зробити власноруч такі лежанки, у яких можна відпочивати й оздоровлюватися. Микола Пантелійович говорить:
- Про бджіл, як і про мисливство, можу розповідати годинами. У бджолярстві немає відходів, цінними є абсолютно всі продукти бджільництва: мед, віск, бджолина отрута, перга, маточне молочко, прополіс, трутневий гемогенат, бджолиний підмор. І не дивно, що бджоли лікують нас, адже ці комахи з’явилися на світі набагато раніше, ніж люди. Вони ввібрали все найцінніше від природи, створене Творцем. Пасіка, крім того, що лікує, дає прибуток родині, але вимагає своєчасної роботи, щоденної і протягом усього року. Бджоли займають у житті нашої родини дуже важливе місце.
Заради справедливості треба зазначити, що Микола Пантелійович останніми роками дуже захопився вирощуванням сортового винограду. Це захоплення прийшло від сусіда – О.В. Тертишного, завзятого виноградаря-ентузіаста, який теж щиро ділиться своїм досвідом. Але це тема для окремої розмови.
Наприкінці своєї надзвичайно цікавої розповіді про життя бджіл, облаштування пасіки Микола Пантелійович привітав усіх бджолярів зі святом, а особливі вітання - колегам-пасічникам з Підлиману, які турбуються про бджіл, створюють медоносну базу. Він побажав усім міцного здоров’я, довголіття, оптимізму, а також, щоб бджоли – наші вірні помічниці - приносили всім тільки радість, здоров’я і задоволення.
Тетяна КОЛЕСНІК.
