Общество

Любов до тварин поєднала дві долі

Любов до тварин поєднала дві долі

veterПрофесія ветеринара -  професія, яку людина не може опанувати, якщо  не любить тварин. Розуміти мову братів наших менших, відчувати їхній настрій, з першого погляду визначати, в якому вони стані (здорові чи занедужали) – цьому, мабуть, теж не можна навчитися ні у ветеринарному технікумі, ні в академії. Ветеринарами стають люди, які з дитинства люблять тварин і пов’язують з ними  своє життя і майбутню професію. 

Сергій Лузан народився у м. Червоний Лиман, через кілька років його родина переїхала в м. Ізюм. Там хлопець закінчив школу,  вступив до Суджанського ветеринарного технікуму (в Курській області). Свою професію  Сергій обрав свідомо – з самого дитинства дуже любив тварин. Під час навчання в технікумі зустрів свою майбутню дружину, яка теж навчалася на ветеринара. Світлана, як і Сергій,  обожнювала тварин, тож молодим було цікаво разом, вони розуміли один одного з півслова. Так майбутня професія поєднала їхні долі. Щоправда, Сергію і Світлані ще довелося пройти випробування розлукою – після закінчення технікуму хлопця забрали в армію. Світлана поїхала в Борівський район влаштовуватися на роботу. Їй запропонували роботу в колгоспі «Правда», в Дружелюбівці й вільний будиночок вже знайшли для неї, але раптове знайомство з керівником колгоспу «Новий шлях» Анатолієм Криворучком  визначило і її подальшу долю, і її чоловіка. Анатолій Тихонович запропонував Світлані посаду головного ветлікаря колгоспу і щойно збудований будинок. Сергій приїхав з армії в Чернещину і теж влаштувався працювати  ветеринаром. І чоловік, і жінка проміняли міське безтурботне життя на сільське, трудитися доводилося з ранку до пізньої ночі, але вони не жалкували про свій вибір, Чернещина якось швидко стала їм рідною, і вони вже не уявляли собі життя в місті.  Підростала донечка,  Світлана вдруге пішла в декретну відпустку, народила сина, а  Сергій замінив дружину на її робочому місці.

 Більше 20 років Сергій Лузан лікує тварин, за порадою і допомогою до нього звертаються і односельчани, і мешканці сусідніх сіл.   Він нікому не може відмовити, бо має небайдуже серце й відкриту душу. Часто рятувати тварин доводиться вночі, на вихідних, добре, що дружина його підтримує, вона чудово розуміє почуття жалю до хворої тварини. Скільки тварин вилікував за своє життя, скількох урятував від смерті, чоловік порахувати не може, надто багато їх пройшло через його руки, але добре пам’ятає вдячні очі тварин, які були на один крок від смерті.

Цінує Сергія Лузана  керівник агрофірми «Новий шлях» Олексій Гомон: «Сергій Лузан – відповідальний працівник, добросовісно ставиться до своїх обов`язків, користується  авторитетом і повагою в колективі, має великий  досвід роботи, добре розуміється в профілактиці та лікуванні хвороб тварин».

 Двічі на день Сергій Лузан оглядає тварин на МТФ №1 а/ф «Новий шлях», щоб вчасно виявити ранні ознаки хвороби, систематично проводить щеплення, щоб запобігти захворюванням, в його обов’язки входить і штучне запліднення тварин. На МТФ №1 на даний час  тварин набагато менше, ніж було,  коли Сергій почав трудитися в колгоспі,   але тоді й ветеринарів на фермі працювало кілька. Тому зараз, як і двадцять років тому, робота ветеринара нелегка,  забирає багато сил і часу, але все одно приносить задоволення. Вдома в родині Лузанів теж є тварини: собачки, кішечка, бичок, свині.  Доглядають їх разом із дружиною, і хоча Сергій має більший досвід роботи, до порад Світлани завжди прислухується. Тварини – невід’ємна частина їхнього життя. Коли їздять у Донецьку область провідувати  своїх рідних, надовго там не залишаються: тягне додому, всі думки про  тварин, які залишилися без їхнього дбайливого нагляду.

Кажуть, що догляд за тваринами робить людей добрішими, терплячішими, мабуть, тому й не згас вогник тепла, доброти в родині  Лузанів. Проживши разом більше 25 років, вони зуміли гідно пройти всі життєві ви-пробування, виховати чудових сина, доньку, стати бабусею й дідусем онучці й зберегти  в своїх стосунках любов,  взаєморозуміння, підтримку.

Тетяна ГУНЬКО.