Відмінність взаємозалежностей

Німець скаже: «Ви моголи»

«Моголи!  моголи!»

Т.Г.Шевченко.

За що Україні така кара? Споконвіку і донині синів убогих пригортати, колихати і ростити, в світ виводити, і все  затим, щоб вони потім відцуралися рідного порогу, росли, не знаючи свого роду племені, перекотиполем блукали  по світу, соромлячись свого, українського, «чтокаючи» і «акаючи», аби лишень не запідозрили, не висміяли в ньому українця. А, мабуть, є за що висміювати.

Я вже вкотре чую в сьогоднішньому дні слова моїх недалеких і сірих: «Нащо нам та незалежність? Хіба ми погано жили при союзі. А зараз? ...доборолися… живемо як голодранці…. Теж мені борці…»,- і котиться, ліпиться, накручується брудним мотлохом слово до слова. Змішуються дві зовсім різні величини. Різні за своєю суттю і природою, та чомусь зліплені докупи у свідомості простого  люду,  як  сіамські близнята. Мова йде про такі поняття, як незалежність і соціальна захищеність. Вірніше соціальна беззахисність.

Нема потреби пояснювати українцю, що незалежність дала можливість мати власну державу. Будувати її відповідно до вікових національних традицій, ні на кого не оглядаючись і ні під кого не підлаштовуючись,  що зникла потреба кланятись чужому цареві, вчити чужу мову, сповідувати чужу віру і жити за чужими поконами, і вже не треба підлабузнюватись і потурати, вислуховувати про свою меншовартість і ловити кістку з хазяйського столу і ще, і ще багато чого, що позбавляє тебе звання громадянина своєї країни. А пояснювати все це не українцю – марна трата часу. Він не зрозуміє про що це тут тільки що мовилося. Він не знайде для себе ні одного важливого аргументу, навпаки, для нього дико жити без усього цього. Дехто з моїх знайомих називає таких хохлами.  Я ж називаю таких баранами. Образливо? Та яка ж  це образа, так, лише констатація факту.

Христос в таких випадках говорив: «Не треба метати бісер перед свинями». Для наших баранів незалежність, як той бісер для свиней. Непотріб та й годі. І ніяк не зрозуміти їм, що їхня власна несвобода, власна байдужість, відстороненість від справи державотворення, їхнє невміння і небажання боротися за свої, в тому числі і  соціальні права - все це  привело нас  до такої жахливої соціальної нерівності, в умовах якої ми живемо. І ніхто просто так не поступиться своїми прибутками і доходами і ніякий багатий не ділитиметься з бідним - не чекайте марно, все це вигадки хворої уяви.

Я не проти достатку і багатства зароблених власним розумом, мозолями і потом, я проти здирництва, зневаги і обману.

І я знаю одне: «Своє треба відстоювати,  за своє треба боротися.»

Та, чомусь, здається мені, що в цій боротьбі лише українці знову будуть підставляти свої голови і сохнутимуть їхні голови на палях від слів, що якийсь баран знову кине на їхню адресу: «Ну, боролися і що? Що вони вибороли…». Бо не має межі  духовної убогості у  душах баранячих. Навіть, коли отримають все на блюдечку і з’їдять,  їм так не доставатиме того, щоб не плюнути на те блюдечко, бо тільки тоді почуватимуться повністю задоволеними.

І не треба говорити, що то влада винна, що вона нас привела до такої убогості. Влада -  лише концентроване відображення хворого суспільства і не більше. Причина соціальної нерівності в духовній неспроможності. У відсутності самоідентифікації окремої особистості. Визначайтеся скоріше – хто ви?

 Істина проста: що менше баранів і більше українців – тим міцніша держава, тим ближче можливість достойного життя і навпаки: чим залежніша держава, тим більше вовни з вас здеруть на догоду своїм і чужим хазяям.

Олександр Малій

с.Ізюмське.