Королева пасіки

Ми звикли купувати дорогі ліки в аптеках, які не завжди допомагають, і забуваємо про ліки, які подарувала нам природа.

Наші діди й прадіди лікувалися бджолами та бджолопродуктами. Пасічники і лікарі стверджують, що немає хвороб, які б не лікували бджоли. Медики із Всесвітньої організації охорони здоров’я дослідили, що люди, які вживають 5 кілограмів меду на рік, майже не хворіють і живуть у середньому на десять років довше від людей, які меду не їдять взагалі. На жаль, один середньостатистичний українець на рік споживає лише 300-500 грамів меду.

Тож у День пасічників, день медового спасу вирішила поспілкуватися з молодим , але доволі перспективним пасічником Тетяною Пилипенко (на фото).

- Тетяно, скажи, будь ласка, а чому ти вирішила займатися саме пасікою? Чи маєш якусь спеціальну освіту?

- Так, я закінчила Гадяцьку сільгоспшколу, що на Полтавщині, і маю кваліфікацію «пасічник-матковод». Коли вступила до школи, поставила вибір – бути ветлікарем чи пасічником? Обрала друге і ніколи не пожалкувала про це. Бджолярство обрала для себе тому, що хотіла більше дізнатися про цих трудолюбивих, дуже корисних комах.

Згодом закінчила Липковатівський аграрний коледж і маю спеціальність зоотехніка.

- Як розпочинала свою справу як професійний пасічник?

- Звичайно ж, важко. Необхідно було придбати бджолосім’ї, вулики, весь необхідний інвентар. Хочу сказати, що тут мене дуже підтримали і матеріально допомогли батьки.  Розумію, що теоретичні знання – це одне, а практичні навички – зовсім інше. Але, як говорять в народі: „Гору долає той, хто йде.” Тому, застосовуючи теорію на практиці, спілкуючись із більш досвідченими пасічниками, почала розводити бджіл, і сьогодні маю своїх клієнтів.

- Мати пасіку – означає бути весь час у русі, бути мобільним. Ти вивозиш свою пасіку на поле?

- Обов’язково. Щоб визначити місце перебування пасіки влітку, необхідно об’їхати поля,  дізнатися, які медові сільгоспкультури там посіяні.

- Робота з бджолами – це важка фізична робота?

- Так, нічого не дається дарма, до всього слід докласти певних зусиль. А маючи пасіку, необхідно весь час нею займатися – щоб не вилетів рій, щоб вчасно обробити від хвороб та багато іншого.

- Чи є якісь особливі риси характеру, які повинні мати справжні пасічники?

- Я називаю це сімома заповідями пасічника: 1- ніколи не слід казати, що знаєш про бджіл все. Людина вчиться, поки живе і має трудитися, як бджілка; 2- не вважай, що знання і досвід, які отримав біля бджіл – тільки твої; 3- відстоюй свої переконання, доки тебе не переконають в іншому. Коли зрозумієш, що не правий, визнай свої помилки і виправляй їх на користь собі та іншим; 4- ніколи не сперечайся з іншими і не критикуй, доки не доведеш,

що знаєш більше від інших; 5 – завжди вдосконалюй свої знання; 6- прислухайся до думки інших і застосовуй їх досвід лише тоді, коли впевнишся, що він тобі підійде; 7- не жалій ні грошей, ні праці для того, щоб поспілкуватися з пасічниками інших регіонів, країн. Тільки так можна зрозуміти, що таке бджільництво.

- Чи правду говорять, що пасічники здоровіші і живуть довше від інших людей?

- Так стверджують вчені. Це відбувається тому, що пасічників часто жалять бджоли. Бджолина отрута зміцнює імунітет, розріджує кров, робить судини еластичнішими, заспокоює нервову систему, лікує серцеві хвороби, запобігає ревматизму та болю в суглобах.

- Кожен по-різному сприймає бджолині ужалення. Із десяти тисяч людей хтось один їх не переносить.  Я, наприклад, дуже погано переношу укус бджоли, місце укусу дуже пухне і довго не сходить. Тому, чесно кажучи, вважаю всіх пасічників героїчними людьми, бо сама дуже боюся бджіл.

- До речі, бджоли активніше кусають тих, хто їх найбільше боїться. Вони відчувають це. Бачать енергетичне поле людини.  Той, хто має страх, виділяє більше енергії. Бджола вважає, що це агресія проти неї, і починає захищатися. Заради своєї сім’ї вона готова померти. Найчастіше бджоли кусають у відкриті ділянки тіла, які виділяють найбільше тепла – у лице та руки. Тому, перш ніж іти на пасіку, потрібно вдягнути спеціальну сітку. Без пасічника там краще не бувати. Хоча тим, хто панічно боїться бджіл, вони не допоможуть.

- Знаю, є певні правила, яких необхідно суворо дотримуватися, збираючись на пасіку.

- Збираючись на пасіку, не потрібно сильно парфумитися. Кожен запах бджола досліджує і з’ясовує, чи вийде з нього мед. Чим більше він нагадуватиме нектар квітів, тим більшою буде до вас увага бджіл. Не можна одягати на пасіку й вовняного одягу, бо він має ворсинки. Якщо бджілка сяде на вас перепочити, їй буде здаватися, що светром намагаєтеся вхопити її за лапки, і почне захищатися. Не можна на пасіці розмахувати руками. Бджоли сприймуть це як агресію проти них. Якщо на пасіці вживаєте фрукти, уважно дивіться, чи нема на них бджілок – можуть ужалити в язик.

- І все ж, не зважаючи ні нащо, знаходитися на пасіці дуже корисно для здоров’я.

- Так, енергетичне поле, яке тут панує, добре діє на нервову систему та серце. Кажуть, якщо подихати повітрям з вулика, можна вилікувати задавнену астму або органи дихання.

- Окрім живих, мертві бджоли теж корисні. Ми вдома, наприклад, із мертвих бджіл робили настій для розтирання суглобів.

- Вважають, що мертві бджоли – «Еліксир молодості». Вони допомагають при короткозорості, цукровому діабеті,  регулюють обмінні процеси в організмі та допомагають відновлювати його природні функції. Надзвичайно лікувальний ефект має хітиновий покрив бджіл.  Хітин виводить радіонукліди з організму. Найбільше їх у людей, які проживають у зонах стихійного лиха.

Настоянку із мертвих бджіл пасічники назвали «Еліксиром молодості». Ця назва виправдана. Мертві бджоли допомагають літнім людям відновлювати пам’ять.

Хочеться порушити питання: щоб ми всі об’єдналися в громадську організацію. Для цього необхідні членські внески і  чесний керівник, який би вміло розвивав організацію. А перспективи у бджільництва є. І перш за все – у запиленні. Наприклад, запилення рапсу, з якого виробляють біодизель. Організація необхідна для того, щоб бути ланкою зв’язку між пасічниками і орендарями землі. Для них - це збільшення врожаю, для нас – можливість в розпал сезону отримати живі гроші. Основна проблема майже всіх пасічників – реалізація меду. Оптом здавати мед по цінах, які пропонують перекупники, значить віддавати цим людям свій заробіток. Цю проблему вирішила б організація.

Взагалі хочу сказати, що кожен пасічник – унікальний винахідник, який прагне вдосконалити відпрацьовані методи і технології бджільництва. І незважаючи на безліч проблем, ніхто з них не падає духом. Всі сподіваються лише на краще.

 - Тетяно, що хочеш побажати всім пасічникам району?

- Гарного медозбору, мінімум проблем і міцного-міцного здоров’я.

- Дякую за цікаву розмову і хочу привітати від імені працівників редакції всіх пасічників зі святом. Працьовитих вам бджіл, хорошої погоди і, звичайно ж, здоров’я.

Підготувала Олена КОЛЕСНІКОВА.