Невтомні руки будівничі
Будівельна галузь, як і інші галузі економіки, сьогодні переживає непрості часи. Та професія будівельника завжди була і залишається однією із самих шанованих і почесних, а самі будівельники заслуговують на велику повагу та визнання. Адже, озираючись в минуле, можна з упевненістю сказати, що завдяки їх добросовісній праці, особливо у повоєнні роки, всі міста та села були відновлені після практичного повної руйнації. Будівельники – люди творчої мирної професії, вони покликані приносити радість, щастя та задоволення оточуючим.
День будівельника – свято людей, праця яких викликає всенародну вдячність. Саме їм, будівельникам, вдячні всі борівчани, які сьогодні живуть в багатоповерхівках, школярі району, всі мами, які приводять діточок до дитсадків. Про тих, хто з гордістю носив і носить звання будівельника, веду розмову з працівником проектної групи Віктором Бурлачком.
- Вікторе Івановичу, дозвольте спершу привітати Вас та ваших колег з професійним святом. Адже, я так розумію, ця професія назавжди залишилася з Вами, хоча на даний час Ви не працюєте будівельником.
- Так, в душі я – будівельник, адже 32 роки свого життя віддав роботі в Борівському райагробуді. Пройшов шлях від майстра до начальника управління. Борівський агробуд був створений 30 квітня 1956 року. На той час це було друге підприємство на Україні районного масштабу. В окремі роки там трудилися близько 500 працівників. Колектив, звичайно ж, дуже великий, але слід сказати, що в більшості люди були працьовиті, добросовісні. Тому неодноразово колектив займав призові місця в республіканському змаганні. Хочеться відзначити, що всі питання чи проблеми, які виникали під час будівництва, оперативно вирішувалися.
Будівельниками даного підприємства було збудовано практично всі приміщення соціального напрямку – багатоквартирні будинки, школи, дитячі садки, будинки культури в Боровій та Богуславці. До речі, за будівництво Богуславського БК колектив отримав І місце у Всеукраїнському конкурсі і, відповідно, грошові премії.
Свого часу наш колектив збудував всі тваринницькі приміщення – корівники, пташники, свинарники, машинно-тракторні двори для колгоспів та радгоспів,
А також будиночки для працівників сільгосппідприємств.
Напередодні професійного свята хочеться з теплотою згадати тих людей, з якими працював не один десяток років – майстрів Івана Васильовича Шинкаренка і Миколу Івановича Гончарова, прораба Павла Федоровича Мороза, нині покійних Михайла Анатолійовича Стецького, Михайла Петровича Стрільця, Григорія Федоровича Кушку, Василя Петровича Колісника, Миколу Васильовича Каряку, а також водіїв Олексія Васильовича Матвієнка, Миколу Васильовича Фартушного, Віктора Олексійовича Фалька, нинішнього начальника райагробуду Миколу Васильовича Кравцова, майстра Олександра Вікторовича Мутиліна, штукатурів Галину Іванівну Попову, Людмилу Іванівну Кислу, Тамару Миколаївну Гончарову, кранівників Віктора Петровича Рибалка і Віктора Івановича Бахмацького, нині покійних. Та багато-багато інших, чесних і відданих своїй справі працівників.
Роки, проведені з цими людьми, були найкращими в моєму житті. Ми відчували свою потрібність, знали що робимо потрібну справу. На жаль, сьогодні більшість будівельників з великим досвідом не мають можливості застосувати свої знання в роботі.
Хочеться побажати всім своїм колишнім колегам міцного здоров’я, добра, мирного неба і добробуту в родинах.
Підготувала Олена КОЛЕСНІКОВА.
