Общество

ЖИВЕ І ТРУДИТЬСЯ СЕЛО Солона

ЖИВЕ    І    ТРУДИТЬСЯ   СЕЛО

solone1Подорож до Вищесолоненської сільської ради була цікавою: шлях пролягав через мальовничу місцевість. Там колись була річка, вздовж якої розташовувалися хати. Зараз у тому ярочку невеличкий струмок, але краєвид не менш привабливий: на пагорбах - пасовиська, городи, поля. А далі – досить великий ставок, що так і вабить до себе у літню спеку.

Серед такої краси розташовуються два села: Нижче Солоне та Вище Солоне, які підпорядковані Вищесолоненській сільській раді. У ній трудяться привітні жінки: Вищесолоненський сільський голова Л.М. Кириченко, секретар сільської ради І.Г. Бурлачка, землевпорядник Т.Л. Шевченко, бухгалтер Н.М. Сало, касир та виконуюча обов’язки інспектора у справах дітей Н.М. Бойко.

Л.М. Кириченко розповіла про Вищесолоненську  сільську раду:

-           Наша сільська рада невелика, охоплює лише два села, в яких нараховується 297 домоволодінь. У них проживають 728 чоловік, із них: у працездатному віці 406 чоловік, дітей віком до 18 років – 61, пен-сіонерів – 215 чоловік. У  Вищесолоненській     ЗОШ І-ІІІ ст. навчається 41 учень, на території сільради є і дошкільний навчальний заклад «Пролісок». На жаль, кількість дітей у селах невелика, і це викликає занепокоєння щодо подальшої долі сіл. Задовольняють культурні потреби мешканців  2 клубні та 2 бібліотечні заклади – Вищесолоненський СБК, бібліотека-філія та Нижчесолоненський сільський клуб і бібліотека. Медичне обслуговування населення здійснюється фельдшерсько-акушерським пунктом с. Вище Солоне та АЗПСМ с. Нижче Солоне. На території сільської ради розташовані 2 пам’ятники історії – Братська могила загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни та пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років.

-           Лідіє Миколаївно, розкажіть, будь ласка,  про бюджет сільської ради.

-           Основне джерело доходу сільської ради – оренда землі та податок з фізичних осіб. За минулий рік план по надходженню власних доходів виконаний на 100,1%, фактично надійшло 271,7 тис.грн. Виконання планових показників бюджету розглядалося на сесії та засіданні виконавчого комітету сільської ради. За п’ять місяців 2013 року план по надходженню власних доходів виконано на 163% - до місцевого бюджету фактично надійшло 90,6 тис. грн.

-           Як відбувається контроль за торгівельним обслуговуванням населення?

-           У сільській раді створена робоча група, яка контролює  необгрунтоване підвищення споживчих цін на хліб та хлібобулочні вироби, крупи. До складу цієї групи входять депутати сільської ради. З початку року ними проведено 3 перевірки. В ході перевірок торгівельних точок порушень  формування та застосування цін  на соціально захищені види продукції не виявлено.

-           Яку роботу проводять працівники сільської ради з громадянами пільгового контингенту?

solone2 -  У нашій сільській раді створено  банк даних таких громадян. У ньому на обліку знаходиться 1 учасник бо-йових дій, 16 учасників Великої Вітчизняної війни, дітей війни – 99 чоловік, 3 сім’ї загиблих, 1 учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – 1 чоловік, двоє дітей-інвалідів, 22 дитини з багатодітних сімей та двоє дітей з малозабезпечених сімей. Протягом 2013 року на засіданнях виконавчого комітету розглядались питання  соціального захисту населення, зокрема, допомога багатодітним та малозабезпеченим сім’ям, робота з неблагополучними сім’ями, обстеження соціально-побутових умов проживання з метою надання соціальної допомоги, призначення пільг та субсидій. Працівниками сільської ради проводиться роз’яснювальна робота по наданню субсидій з оплати за житлово-комунальні послуги та виплати усіх видів адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям.

 На 2013 рік з сільського бюджету виділені кошти на оплачувані громадські роботи  в сумі 6000 грн. За квітень, травень 2013 року використані кошти в сумі 2691,41 грн.

-           Як проводиться робота в сфері земельних відносин?

Виконавчим комітетом Вищесолоненської сільської ради робота в сфері земельних відносин проводиться в цілому добре, ведеться земельно-кадастрова документація.   Згідно з рішенням ХХІV сесії V скликання від 28.01.2008 року створена та діє комісія врегулювання земельних відносин. Даною комісією розглядаються земельні спори відповідно до діючого законодавства. Фактів порушення термінів розгляду скарг із земельних питань не виявлено.

-           Чи можуть мешканці сіл особисто звернутися до працівників сільської ради зі своїми питаннями?

 - Звичайно. У виконавчому комітеті Вищесолоненської сільської ради створені всі необхідні умови для реалізації конституційного права на звернення громадян, затверджений графік особистого прийому громадян сільським головою, секретарем та землевпорядником. Ведуться журнали особистого прийому громадян установленого зразка. Всі звернення  розглянуті, вирішені позитивно, надані вичерпні відповіді в установлені терміни. З початку 2013 року сільським головою прийнято на особистому прийомі 9 чоловік, секретарем – 32 людини. Повторних та колективних звернень не зареєстровано.

Почесна і нелегка місія – виховання   дітей

У наш нелегкий час особлива шана багатодітним сім’ям, які взяли на плечі відповідальну справу – ростити та виховувати троє і більше дітей. Таких родин на території Вищесолоненської сільської ради 7: родина Гунько О.Є., Жмирь В.М., Гунько Т.І., Барвінок Н.Д., Табакової С.О., Ворони Н.О., Семьонової Ю.Д. Про одну із таких сімей розповіла виконуюча обов’язки інспектора у справах дітей Н.М. Бойко:

 - Родина Т.І. Гунько і О.В. Соколи виховує трьох дітей: школярів Станіслава і Софію, а також дошкільного віку Маргариту. Мама присвятила своє життя дітям. Вона працює помічником вихователя у Вищесолоненському ДНЗ «Пролісок». Батько трудиться механізатором у СВК «Ізюмське». Вони обоє – місцеві жителі, народилися й виросли в тутешніх краях. Дітей виховують, привчаючи до праці, як тради-ційно заведено в українських родинах. Старші діти доглядають за меншими, допомагають батькам по господарству обробляти чималий город, доглядати за худобою. А її у родині багато: дві корови, телята, птиця. Тож сподіватимемося, що діти виростуть достойними громадянами країни.

До речі, зараз їхній син Стас відпочиває у ПЗОВ «Орлятко» за рахунок нашої сільської ради, адже він з багатодітної родини, добре навчається у школі. А взагалі цього року в дитячих таборах відпочинку безкоштовно оздоровляться шестеро дітей, які проживають на території нашої сільської ради: двоє у «Орлятку» за рахунок сільської ради, а четверо у інших дитячих оздоровчих таборах за сприяння народного депутата України Віктора Остапчука і «Соціального Руху Поваги».

Вшановуючи звичайних трударів

Кожне село славиться своїми людьми, які все життя присвятили нелегкій селянській праці.

У с. Нижче Солоне живе жінка, яка заслуговує найвищої людської шани та поваги – Віра Іванівна Головко. Вона народилася 29 жовтня 1939 року в с. Піски-Радьківські. Після закінчення 4 класів місцевої школи працювала в колгоспі на приймальному пункті. Там вона разом із іншими пра-цівниками приймала від колгоспів овочі, мила, перебирала, засолювала їх. Згодом працювала на будівництві Піско-Радьківської школи.

У 1958 році переїхала жити в с. Нижче Солоне. Там трудилася в колгоспі «Ленінський шлях» на рядових роботах. З 1960 року й до виходу на заслужений відпочинок була дояркою у цьому ж колгоспі. Віра Іванівна – ветеран праці, її поважають односельці, знайомі.

Але цю жінку шанують не тільки за самовіддану працю – вона разом із чоловіком Петром Петровичем виховала четверо дітей. У їхньої родини є онуки і навіть  правнуки. Мабуть, діти, онуки і правнуки – це найвища нагорода і щастя на землі для жінки.

За багаторічну та самовіддану працю, відповідальне ставлення до своїх обов’язків та з нагоди святкування 90-річчя з дня заснування Борівського району Вищесолоненська сільська рада підготувала подання на нагородження Головко Віри Іванівни Почесною відзнакою Борівської районної державної адміністрації та Борівської районної ради.

Майстриня   вишивки

Хочеться  розповісти і про чудову майстриню, яка працює секретарем Вищесолоненської сільської ради Ірину Григорівну Бурлачку. Її вишиванки приголомшують: дивлячись  на них, важко збагнути, скільки часу, терпіння, душевного тепла і доброти вкладає майстриня у роботу. Вона вишиває картини, ікони, рушники хрестиком. Про себе Ірина Григорівна розповідає:

-           Вишивкою захопилася з дитинства. Гарно вишивали моя мама Ганна Денисівна і тітка Олена Олексіївна. Мене вишивати ніхто не вчив. Я просто уважно спостерігала за тим, як трудяться мама з тіткою, це захоплювало й дуже подобалося. Бувало, що я потайки візьму незакінчену мамину роботу, крадькома зроблю кілька хрестиків, потім згорну і покладу назад. Мама все одно побачить і лагідно сварить: «Хто вже тут похазяйнував?». А я дивуюся: ну як вона побачила, що вишито не її руками? Подорослішавши, вже сама почала вишивати великі    роботи. У 90-ті роки я працювала художнім керівником Вищесолоненського СБК і  вела гурток з вишивки. Дуже приємно було передавати свої знання та досвід юним майстриням.

Зараз на вишивку часу залишається дуже мало, особливо влітку. Та в холодну пору сідаю ввечері перед телевізором і вишиваю. Я телевізор слухаю, адже очі задіяні на вишивці. Дуже дякую за розуміння мого улюбленого заняття та підтримку свекрусі Ніні Йосипівні. Вона, буває, бачить, що мені хочеться повишивати, і говорить: «Йди, вишивай. А я приготую їжу.» Їй теж хотілося б вишити щось, та здоров’я, на жаль, не дозволяє. Моя донька Наталія свого часу не розуміла, чому так тягне вишивка. Але, коли сама стала мамою, захопилася теж цим чудовим рукоділлям. Тепер вона живе у Харкові, знає кілька спеціалізованих магазинів, які продають все необхідне для вишивки. Частенько ми вдвох із нею відвідуємо їх.

Хотілося дізнатися, які саме нитки використовує у роботі Ірина Григорівна. Вона розповіла, що вишиває, в основному, нитками зі старих трикотажних речей, яскравих хусток. Жінка, сміючись, розповіла, що всі колеги по роботі, знайомі, знаючи про її хобі, дістають з горищ речі пістрявих кольорів, які можна розпустити на нитки, і приносять майстрині. Такого «скарбу» у неї вже чимало – і це радує душу, адже, вишиваючи одну картину, вона вже детально планує іншу.

А помилуватися є чим – на вишитих Іриною картинах зображено чудові мальовничі куточки природи, розкішні тварини. Вишиті ікони випромінюють добро, любов до всього оточуючого. Рушники просто заря-джають оптимізмом, радують око візерунками та грайливістю кольорів. Майстриня неодноразово брала участь у різноманітних виставках робіт народного мистецтва і у рідному селі, і у районних виставках, і навіть у «Слобожанському ярмарку».

Мабуть, невипадково, що серед такої чудової природи живуть і створюють красу, примножують багатства рідної землі звичайні люди, якими славиться Борівщина.

Тетяна КОЛЕСНІК.