З   посмішкою   в   «сухому»  світі    цифр

Потрапили якось на очі такі дещо гумористичні рядки, присвячені бухгалтерам: «Все життя розбите на квартали, спокою нема – одні аврали». Але ці слова, мабуть, точно відображають інтенсивність та напружений темп роботи людей, які присвятили своє життя хоч і нелегкій, та вкрай важливій бухгалтерській справі. Спостерігаючи за їхньою роботою, дивуєшся,  як тільки їм вдається все запам’ятовувати, швидко й точно проводити великі обчислення, а ще й при цьому залишатися уважними, доброзичливими, усміхненими та чарівними? Не секрет, що бухгалтерами працюють в основному представники прекрасної половини людства. Тому, мабуть, у «сухому» і формальному світі цифр і розрахунків, дебетів і кредитів, нарахувань та видатків панує порядок, адже жінки з давніх-давен відрізнялися здатністю до копіткої праці, акуратності, виваженості.

Напередодні професійного свята – Дня бухгалтера випала нагода завітати до робочого кабінету бухгалтера ФГ «Кириченко М.» Юлії Олександрівни Віннік. Відразу скажу – потік інформації, яку обробляє Юлія, просто приголомшує. Адже вона трудиться у великому сільгосппідприємстві. Специфіка роботи Юлії Олександрівни пов’язана не тільки з цифрами, а ще зі спілкуванням з людьми. Майже щохвилини потрібно або обчислити якісь цифри, або виписати документи, довідки. Все це чудово вдається цій молодій, енергійній жінці. Приємно було почути відгуки колег про її роботу: «Юлія Олександрівна - чудовий психолог. Вона вміє згладжувати «гострі кути» у спілкуванні. Буває, що приходять до неї чимось засмучені, а інколи розгнівані люди -  вона вміє заспокоїти будь-кого, знайти оптимальне та виважене рішення у складній ситуації».

Дуже захотілося дізнатися, як зуміла Юлія Олександрівна стати  професіоналом своєї справи, що допомогло їй знайти роботу по душі. Вона зуміла знайти час у напруженому графіку своєї роботи та  відповісти на запитання.

-           Юліє Олександрівно, розкажіть будь ласка, про своє дитинство, шкільні роки. Адже вони визначають усю подальшу долю людини.

-           Моя маленька батьківщина – мальовниче село Піски-Радьківські, в якому я побачила світ 8 травня 1982 року. Перші чотири роки дитинства  провела саме там. У 1986-му році батькові дали квартиру в Боровій, тому наша сім’я переїхала жити в Борову. Дев’ять класів навчалася у Борівській ЗОШ №1, а 10-11 класи закінчувала у Борівській ЗОШ №2. У школі мені завжди подобалася математика. Я дуже вдячна своїй вчительці математики З.М. Бієнко, яка дала грунтовні та міцні знання з цього предмета, завжди підтримувала та допомагала в навчанні. Думаю, саме її велика за-слуга в тому, що я змогла опанувати нелегкий світ цифр. А взагалі у нас були чудові вчителі – пригадую, як одного разу наша команда учнів зустрілася у поєдинку КВК з командою вчителів. У тій команді був теперішній Борівський селищний голова О.В. Тертишний (на той час він працював директором Борівської ЗОШ №2). Той КВК запам’ятався яскравим спалахом на все життя – ми, учні, з усіх сил намагалися вибороти перемогу у шкільних наставників, та все ж таки, дорослі нас перемогли лише на один балл. Як було тоді весело й цікаво! А скільки чудових вечорів, дискотек відбувалося в школі, скільки цікавих заходів проводила з нами наш класний керівник Л.О. Сумська. Тож дякую всім учителям за їхню роботу.

-           Як склалося Ваше подальше життя? Де Ви продовжили навчання?

-           Після закінчення школи я вступила до Богуславського профтехучилища №66, в якому навчалася за спеціальністю «Бухгалтер». За своє навчання  отримала диплом з відзнакою. У 2000 році почала працювати бухгалтером у ПСП а/ф «Мрія». Того ж року вступила на заочне відділення ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, в якому отримала спеціальність «Облік і аудит».

-           Мабуть, нелегко доводилося одночасно навчатися й працювати?

-           Звичайно, але мені моя спеціальність завжди дуже подобалася. Гадаю, саме тому всі труднощі змогла перебороти. На сьогоднішній день я вже маю 14 років загального стажу, чималий досвід роботи. Мені довелося працювати з-за реформування у різних організаціях – і в сільгосппідприємствах, і в бюджетній сфері: працювала бухгалтером в управлінні агропромислового розвитку Борівської РДА, у 2004 році - у відділі Держземагенства в Борівському районі, а з минулого року  - у ФГ «Кириченко М.». Щоразу потрібно було  опановувати нові нюанси роботи, адже специфіка бюджетних організацій та сільгосппідприємств відрізняється, різняться плани рахунків. Труднощі дають змогу рости професійно, набувати нові знання та навички. У мене такий характер, що не дає мені заспокоїтись, коли щось не виходить – я шукатиму помилку доти, поки все не виправлю. Це стимулює розум, додає сили.

-           Дуже добре, що Ваша робота приносить задоволення. А чи вистачає часу на сім’ю?

-           Часу на сім’ю залишається, на жаль, обмаль. Буває часто, що затримуюся на роботі допізна, але мене завжди підтримують мій чоловік Віталій і донечки-близнята Ліля та Аліна. У мене ростуть гарні помічниці – вчасно помиють посуд, приберуть у квартирі. Дівчатам вже по 11 років – вони наша надія і гордість.

-           Цікаво, а чи захочуть дівчата свою долю пов’язати із бухгалтерською справою, адже Ваша робота не з легких.

-           Зараз кажуть, що мріють бути бухгалтерами (сміючись сказала Юлія Олександрівна), а там побачимо. А взагалі я дуже вдячна своїй родині за підтримку.

-           Що б Ви побажали колегам у переддень професійного свята?

-           Всім колегам щиро бажаю міцного здоров’я, професійних успіхів, невичерпних сил та оптимізму, надійного родинного затишку.

-           Дякую за змістовну розмову.

Тетяна КОЛЕСНІК.