Повитиця польова

  Повитиця польова (Cuscuta campestris Yuncker.) — карантинний бур’ян, що

живиться повністю за рахунок рослини-господаря, на якій паразитує. Повитиці не

мають ні коренів, ні листків. Особливо страждають від них польові культури: вика,

люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля тощо. Уражені рослини слабнуть,

призупиняють ріст і розвиток, поступово гинуть. Крім того, повитиці часто переносять

віруси і хвороби.

Стебло - нитковидне, жовте або оранжево-жовте, витке, обвивається навколо

рослин-живителів. Листки - недорозвинуті, лусочковидні. Суцвіття - квітки дрібні, на

ніжках, зібрані в густі клубочки, білі або зеленувато-білі. Плід - двогнізда коробочка.

Форма плоду – притиснуто-куляста. Форма насіння - яйцевидна або кутасто-куляста. Колір -жовтуватий чи коричнуватий.

Насіння починає проростати, коли ґрунт добре прогріється. Повитиця, що розвинулася

з однієї насінини, дає більше 20 тисяч насінин. До того ж, бур’ян має здатність до вегетативного розмноження  уламками стебел, тому може просуватися від первинного місця проростання на великі відстані.

Поширюється бур’ян з насіннєвим матеріалом сільськогосподарських культур, засміченими відходами, транспортними засобами, талими водами, вітром. Насіння плавуче і може переноситься по річках та зрошувальних каналах. Карантинні заходи: – очистка насіннєвого матеріалу на електромагнітних машинах; – вивозити на поля тільки перепрілий гній; – правильна сівозміна Для знищення повитиці на необроблюваних землях застосовують контактні гербіциди дозволені «Переліком пестицидів ...», а окремі вогнища скошувати до цвітіння з захватом і гарантованої зони. Скошену масу висушити і спалити з дотриманням всіх протипожежних правил.

Кожен громадянин, кому не байдуже майбутнє наших дітей, може взяти посильну

участь у знищенні бур'янів. Головне – не бути байдужим і не вважати цю проблему

чужою, не сподіватись, що це зробить хтось інший, а не кожен із нас.

Н.В. КУЛИК.

Державний фітосанітарний  інспектор.