Для неї робота – то саме життя

Для неї робота – то саме життяНаталія Виноградська - кухар об’єднання громадського харчування Борівської райспоживспілки з 33-річним стажем роботи. Вона з таким захопленням розповідає про свою роботу, що лише встигала занотовувати все сказане. І не даремно, бо сучасний кухар – це одночасно професіонал, художник, дієтолог, психолог і, навіть, чарівник.
Обираючи професію, ми всі обираємо свою долю, свою життєву стежину. Спілкуючись з людьми, давно зрозуміла, що майстрами не народжуються, ними стають завдяки кропіткій праці. Це ж стосується і Наталії Іванівни.

Народилася Наталка у Пісках-Радьківських в багатодітній сім’ї. Серед шести дітей – найменша, тож була улюбленицею всієї сім’ї. Та все ж разом з усіма допомагала батькам, які трудилися у місцевому колгоспі «Червоний маяк», поратися по господарству, у городі. А вже з 8 класу разом з подругою під час літніх канікул працювала у колгоспі, розвозила обіди механізаторам у поле.

Дитинство пролетіло швидко, прийшов час обирати шлях у доросле життя. Наталія вирішила вступати до Харківського політехнічного інституту, але не пройшла за конкурсом і повернулася до рідного села, трудилася у колгоспній їдальні помічником кухаря. Можливо, саме це і вирішило подальшу долю дівчини, бо вже через рік вона вступила до Харківського кооперативного технікуму на спеціальність кухар-кондитер.

- Я дуже щаслива, що вибрала професію кухаря. Вона зайняла належне місце у моєму житті. Завдяки їй я можу бути корисною не лише для себе, а й для людей. Моя професія – моя гордість! - розповідає Наталія Іванівна. - Щоб стати гарним кухарем, треба багато знати, багато чому вчитися. Кулінарні секрети - не таблиця множення, їх визубрити неможливо. Потрібно вміти відмінно готувати різні страви.

Можливо, багато кому здається, що професія кухаря – неважка, вивчати в ній нічого: звари, підсмаж, подай - чи велика наука? Виявляється велика. І чим більше вивчала Наташа технологію, навчаючись у технікумі, тим ясніше розуміла, що бути кухарем нелегко, але захоплююче і відповідально. І все це тому, що немає такого місця, де люди не користувалися б послугами кухарів.

Спілкуючись з Наталією Іванівною, згадала цікавий факт, який прочитала свого часу в Інтернеті, про те, що кожного дня більше 70 відсотків позитивних емоцій людина одержує саме під час їжі.

- Приготування їжі - це справжня наука, - продовжує свою розповідь Наталія Виноградська. - Кухар повинен розрізняти всі відтінки смаку і запахів.

Свого часу нас вчили, що ми повинні володіти особливою рухливістю рук і пальців, тому що вимушені багато чистити, різати, перемішувати. На стіл страву необхідно подати красиво, тому кожний кухар - трохи художник, чудово відчуває поєднання страв і кольорів. Приготоване блюдо - завжди унікальний, неповторний натюрморт. Крім всього іншого кухар повинен відмінно пам’ятати рецепти множини блюд і тонкості їхнього приготування.

Знаєте, моя зацікавленість професією кухаря виникла поступово, спочатку й не дуже усвідомлено. Щоб бути хорошим кухарем, потрібно постійно вчитися. Та щоб стати справжнім професіоналом, мало володіти певним обсягом знань, треба ще вміти глибоко і творчо мислити. Від цього залежить уміння правильно приготувати страву, вкласти в неї всю душу. Цікавим є не лише процес приготування страви, але й підбір посуду, інвентарю.

А те, що Наталія Іванівна готує саме з душею, може підтвердити кожен, хто користувався послугами ресторану чи кафе споживчого товариства «Орхідея Т», де працює вже 4 роки.

Повертаючись у вже далекі 80-ті роки, хочу зазначити, що Наталія після отримання Червоного диплому Харківського кооперативного технікуму, відразу ж приїхала до Борової і почала працювати в ресторані. Її наставником була Ніна Іванівна Шутько, яка давала молодому спеціалісту добрі поради. А вже через 2 роки стала працювати старшим кухарем зміни.

- Роботи тоді було дуже багато. Ми готували на замовлення, а також для відділу кулінарії громадського харчування. Гадаю, більшість борівчан ще пам’ятають той величезний асортимент готової і напівготової продукції на поличках кулінарії.

До речі, з майбутнім чоловіком Олександром дівчина познайомилася саме в ресторані, коли той разом з колегами-будівельниками зайшов до підприємства аби пообідати. Молоді люди відразу ж сподобалися один одному, почали зустрічатися, через 2 роки зіграли весілля, а через рік на світ з’явився син, якого назвали на честь батька Олександром. А як раділи у сім’ї народженню доньки Оксани.

На жаль, нинішня ситуація на Донбасі торкнулася і сім’ї Наталії Іванівни – сім’я сина, яка проживала у Слов’янську, змушена була приїхати до Борової, а сім’я племінника залишилася без годувальника. Вона розповідає про це, ледве стримуючи сльози.

Вдалий вибір професії – запорука того, що людина не марно проживе свій вік, бо натхненно працює і отримує від своєї роботи велике задоволення. Тож найважливіше в житті – вчасно зрозуміти своє покликання і сказати собі: «Це - моє!». І Наталія Іванівна з повним правом може сказати, що обрана професія, робота – це її життя. Про це ж говорить і директор СТ «Орхідея Т» Тетяна Ревкова.

- Знаю Наталію Іванівну вже досить багато часу, щойно вона приїхала працювати до Борової молодим спеціалістом. Вона завжди була і є дуже відповідальною, принциповою. Її неодноразово нагороджували Почесними грамотами обласної і районної споживспілки. Про таких, як вона, кажуть: горить на роботі. Викладається на всі 200 відсотків, інколи навіть в ущерб домашнім справам, особистому життю.

Вона приймала участь у всіх Слобожанських ярмарках, а це означає, що готова була відлучитись з дому не на один день. Пам’ятаю такий випадок, ще з давніх часів: нам необхідно було привезти свіжоприготовану їжу і охолоджені напої на територію рибінспекції, де приймали одного з колишніх працівників обласного рівня. Ми з Наталією Іванівною їхали на ГАЗелі і автомобіль застряг. Що робити? Час спливає, їжа стигне. Навіть не знаю як ми удвох виштовхали авто з ями, але встигли вчасно все зробити.

Не зважаючи на всі труднощі, проблеми у житті, Наталія Іванівна вважає, що вона – щаслива людина. У неї є любляча сім’я, улюблена робота. А якщо людина щаслива, вона прагне поділитися своїм щастям з іншими. І від цього стає тепліше на душі – і їй, і всім оточуючим.

Олена Колеснікова.


Новости Украины - trudovaslava.info

 
 

Еще из этой рубрики:

Комментарии к записи "Для неї робота – то саме життя"

Добавить комментарий
  1. А сколько лет Ревковой, что она помнит з «давни часив»???? Автор ВЫ-БЕЗДАРЬ!!!!!

Здесь вы можете написать комментарий к записи "Для неї робота – то саме життя"

* Текст комментария
* Обязательные для заполнения поля


Архивы
Наша статистика
Яндекс.Метрика
Читать нас
Связаться с нами