Як сьогодні живеться в селі
Цікаву екскурсію нещодавно влаштував мені Ізюмський сільський голова Станіслав Шафран по території Ізюмської сільської ради. Вона дуже велика - там розташовані 7 сіл. А між селами - безмежні поля, луки, ліси. Краса природи просто зачаровує!
Життя у селах не стоїть на місці
В цьому краї я була кілька років тому. Часу пройшло небагато, але дещо тут змінилося на краще. Села стали чистішими, вирубані аварійні дерева, ремонтується сільська рада, Дружелюбівський сільський клуб. В клубі увечері збирається молодь із усіх навколишніх сіл. Щоб дозвілля молоді було приємним, Ізюмський сільський голова вирішив зробити в клубі капітальний ремонт. Допомогу на ремонт надали керівники ФГ «Вітал 6» Володимир Рудика і СФГ «Моноліт» Сергій Супрун. Завклубом Віктора Голика в районі знають як здібного орга-нізатора цікавих заходів і гарного співака, але, виявляється, він ще й гарний майстер у роботі. Вболіваючи за своє село, за молодь, він особисто виконує ремонтні роботи в клубі.
Пам’ять жива
Затишними, охайними кабінетами нас зустріла Дружелюбівська школа. Щоправда, дітей у цей день не було: вони були на екскурсіях, але мені пощастило познайомитися з прекрасною людиною, яка активно займається пошуком загиблих у Великій Вітчизняній війні та їхніх родичів, - учителем історії Станіславом Єрмолаєнком. 
Небайдужий до пам’яті воїнів, які боролися за мирне життя, він зібрав свідчення про 28 солдатів, померлих від ран у госпіталі, що був розташований неподалік від с. Ольгівки. В пошуковій роботі йому допомагали учні школи, громада Ізюмської сільської ради. На даний час Станіслав Єрмолаєнко займається пошуком рідних загиблих бійців. Зі Станіславом Щафраном ми відвідали пам’ятний знак, який встановили на місці поховань померлих воїнів, Братську могилу в с. Андріївці, в якій вічним сном сплять 242 солдати, і пам’ятний знак, встановлений на честь загиблих у Великій Вітчизняній війні в с. Ізюмському. Всюди - чисто, пам’ятні знаки пофарбовані, лежать квіти, вінки. Помітно, що пам’ять про ветеранів Великої Вітчизняної війни тут шанують свято.
Оздоровлення та відпочинок дітей
Враженнями від поїздки на екскурсію поділилася після приїзду учениця Дружелюбівської школи, слухач школи юних кореспондентів Ольга Глущенко.
«Літо - це пора року, під час якої потрібно поповнити організм енергією, новими силами, враженнями. А найголовніше - здоров’ям. Наша група складалася з 19 чоловік, очолили її керівники Тиха О.В. та Пащенко І.В. Мета екскурсії: відвідати соляну шахту та завітати до страусиної ферми. Маршрут був дуже цікавим. Він почався із страусиної ферми. Нам розповіли про життя цих тварин, їхнє походження та головне призначення. Цікаво було дізнатися, що самець може тримати гарем із 5 самок, помічати свою територію, мати червоне забарвлення дзьоба та чорне забарвлення пір’я. Саме за цими ознаками самці відрізняються від самок. Виявляється, що страуси можуть розвивати швидкість бігу до 80 км/г. Їх захист — дуже масивні лапи. І з їхньою допомогою малі страусята вилупляються з яєць, товщина шкаралупи яких —
Тепер залишилося відвідати Соледар — довгоочікувану мить нашої поїздки. Та це не просто шахта, в якій видобувають сіль, це ще й санаторій «Соляна Симфонія». Підземний відділ працює з 1881 року і знаходиться на глибині 288 метрів в товщині соляного пласту. Санаторій призначений для профілактики і реабілітації алергічних і неалергічних захворювань щитоподібної залози в умовах мікроклімату соляних шахт. Я начебто побувала в іншому світі — і це приємне відчуття. Тут зроблені всі умови для лікування, відпочинку. Стоять ліжка, є тенісний столик, можна пограти у футбол, подивитися телевізор, випити чаю, послухати музичну живу симфонію і цікаві історії. Ось одна із них. Виявляється, що в цій шахті є церква, яка знаходиться на глибині 150 метрів. У ті часи шахтарям тяжко працювалося, вони могли померти від виснажливої праці, в будь-який момент могли статися обвали, і директор шахти запропонував побудувати церкву, щоб люди молилися і просили Бога ус-пішно закінчити робочий день. В шахті навіть є символ щастя — пальма, що є чудовим витвором мистецтва, «добрий Шубін », потерши по носику якого, можна загадувати бажання.
Все було, як уві сні: холодно, немає сонячних променів, всюди сіль, яка виблискує, наче сніг. Чотири години пролетіли непомітно. Цю поїздку неможливо забути. Я б з радістю відвідала цей санаторій ще раз і всім читачам раджу завітати до цієї казкової країни.»
А в Ізюмській школі директор школи Світлана Титаренко розповіла про оздоровлення та відпочинок дітей у пришкільному таборі. Цього року його відвідувало 59 учнів школи, із задоволенням приходили й майбутні першокласники, й зовсім маленькі хлопчики та дівчатка. За період роботи пришкільного табору дітям найбільше сподобалася й запам’яталася гра «Солодкий скарб». За підказками, захованими у різних місцях, діти по всьому селу шукали солодощі. Із задоволенням учні беруть участь у інтелектуальних іграх. Гарні знання у грі «Найрозумніший» продемонстрували Марк Зарченко, Юля Решетнякова, Марина Таратасюк, Катя Василишина, Карина Вітченко і Христина Шкода.
Директор пришкільного табору Ірина Удовенко слідкувала за тим, щоб усім дітям у таборі було весело й цікаво. Вчителі Ізюмської школи Віта Захар’їна, Катерина Мизюк, Наталія Шмирова, Наталія Балакирська, Ніна Кисла, Ірина Костарєва, Олена Вітченко зробили все для того, щоб відпочинок дітей був корисним і змістовним. Павло Мизюк кожного дня організовував спортивні змагання, естафети, в яких діти брали участь із великим задоволенням. Смачними обідами школярів забезпечувало КП «Малятко», а допомогли в організації харчування керівник ТОВ а/ф «Ізюмське» Григорій Сало, приватні підприємці Віктор Корх, Микола Лелявський, керівник ФГ Сергій Лелявський. Користуючись нагодою, директор школи висловила подяку Миколі Лелявському й за річну передплату районної газети «Трудова слава» для школи.
Культурне життя
Культурні заходи в с. Ізюмському організовує зав-клубом Наталія Малій, а допомагає їй завідуюча бібліотекою Людмила Малій. Є в селі й свої таланти - чудовим голосом під час свят радує своїх земляків Микола Козачук. Для маленьких учнів школи кожного року під час роботи пришкільного табору Наталія і Людмила Малій разом із старшими школярами роблять виставу лялькового театру. Всі культурні заходи не проходять без допомоги спонсорів. Організувати свята найчастіше допомагають сільський голова Станіслав Шафран, керівник агрофірми «Ізюмське» Григорій Сало, керівник ФГ «Базис» Лариса Шафран, приватні підприємці Віра Рєпка, Тетяна Святченко, Наталія Карпенко.
Сільське господарство
Сільським господарством на території Ізюмської сільської ради займаються всі. Вирощують овочі, фрукти, тримають худобу, птицю. У багатьох є корови-годувальниці: за кошти, отримані від реалізації молочних продуктів, здебільшого, й живуть люди. Сільгосппід- приємства переважно сіють пшеницю, соняшник, кукурудзу. З пайовиками вони завжди розраховуються за оренду землі вчасно, добросовісно сплачують податки за землю. Ізюмському сільському голові вдалося порозумітися з усіма керівниками господарств, вони не відмовляють у допомозі. Григорій Сало допоміг відремонтувати дороги в с. Ізюмському, ремонт у Дружелюбівському ФАПі допомогли зробити Сергій Супрун і приватний підприємець Леонід Колеснік. Всього в минулому році керівники ФГ і приватні підприємці надали матеріальну допомогу в розмірі 100 тис. грн.
Тяжка й ризикована праця в сільському господарстві, але є керівники, які не бояться ризику, застосовують нові технології в рослинництві, займаються тваринництвом. Так, у цьому році керівник ФГ «Вітал 6» Володимир Рудика - один із небагатьох, хто посіяв гречку, буряк - культури, якими в нашому районі займаються неохоче. Крім цього, він займається вирощуванням сої, проса, кукурудзи, тритикале. Нещодавно Володимир Петрович вирішив зайнятися тваринництвом. Обладнав приміщення на 100 голів свиней, купив свиноматок полтавської білої м’ясної породи, придбав економний змішувач кормів для тварин. В подальшому планує купити апарат для вироблення соєвого молока і постійно поповнювати господарство різними породами свиней.
Проблеми й досягнення сільської ради
Проблемою для сільської ради і для всіх жителів с. Ізюмського вже кілька років є відсутність питної води. Ізюмська сільська рада неодноразово брала участь у різних грантових проектах, щоб відновити водопостачання в селі, але отримувала відмову від грантодавців. Самотужки вирішити цю проблему сільська рада не в змозі: потрібно велику суму коштів, тож поки що планується обладнати хоча б колодязь у центрі села. В поганому стані знаходяться дороги між селами, на їх ремонт ви-ділено лише 18 тис. грн., цих коштів вистачить лише на часткове вирішення проблеми. Але, крім проблем, має сільська рада й досягнення - і в минулому році, і в цьому бюджет сільської ради перевиконується. Забезпечують стабільну роботу сільської ради секретар Наталія Сахнюк, землевпорядник Оксана Боровик, головний бухгалтер Ольга Шевченко, у вирішенні соціальних питань надає допомогу людям Олена Літвінчук.
Їдучи додому, в Борову, після цікавої подорожі по території Ізюмської сільської ради, згадувала усміхнені обличчя школярів, привітних продавців у магазині, добрі очі сільських жителів і зрозуміла головне: ці люди пишаються рідним краєм, своїми мозолистими натрудженими руками вони будують щасливе життя для своїх онуків, правнуків. А сільський голова Станіслав Шафран разом із працівниками сільської ради допомагають людям зробити їхню малу Батьківщину квітучою.
Підготувала Тетяна ГУНЬКО.
