Общество

Моє хобі – то моя робота

Моє  хобі – то  моя  робота

hobiЩо потрібно людині, аби вона могла сказати: «Я щаслива»? Очевидно,  щоб була робота до душі, яка приносила б задоволення і радість, аби відчувати: те, що ти робиш, необхідне людям і суспільству.

Працювати на державній службі – дуже відповідально, адже призначення держслужбовців - служити народу. Державний службовець - це особлива професія, представник якої володіє, з одного боку, широкими повноваженнями, а з іншого - несе подвійну відповідальність за стан справ у суспільстві.

Лариса Топоркова, начальник загального відділу апарату райдержадміністрації, ніколи не боялася відповідальності. Бо з дитинства її виховували так, що вона несла відповідальність за свою меншу сестру, за те, щоб отримувати лише хороші оцінки у школі, щоб вдома був порядок, щоб… Таких «щоб» Лариса згадує дуже багато.  Тому й не дивно, що середню школу вона закінчила зі срібною медаллю. Коли постало питання, до якого навчального закладу вступати, воно вирішилося само собою – разом з найкращою подругою за компанію поїхала до Харківського автомобільно-дорожнього інституту. Вибір подруги був не випадковим, бо  вона була з сім’ї  дорожників. Але  до ВУЗу вступила лише Лариса.

Навчання пролетіло  швидко, дівчина була сумлінною студенткою, але за фахом працювати не довелося, бо її призначення на роботу залишилося в іншому місці, а сама вона разом з чоловіком приїхала до Борової.

У 1995 році склала присягу державного службовця і була призначена старшим інспектором Державної податкової інспекції у Борівському районі, працювала у відділенні Державного казначейства, управлінні праці та соціального захисту населення і вже чотири роки працює в апараті Борівської РДА.

Правду, мабуть, кажуть, що не одну стежину треба пройти, аби впевнено вийти на широку дорогу. Коли Лариса Миколаївна почала працювати на державній службі, навіть і не гадала, що з часом зможе на питання, яке в неї хобі, відповісти: «Моє хобі – то моя робота». Бо лише з часом зрозуміла, що нікуди більше не піде, адже знайшла своє місце в житті. «Я дуже люблю свою роботу, люблю спілкуватися з людьми, швидко знаходжу з ними спільну мову. І взагалі зі мною дуже важко посваритися», - розповідає вона.

Для мене головною людською рисою є гуманність. Дуже ціную чесних і порядних людей, тих, хто вміє вислухати і в потрібний момент дати пораду.  Поважаю людей, які завжди шукають щось хороше навіть у тих життєвих ситуаціях, над якими інші плачуть, вміють посміхатися життєвим труднощам. Всі ці риси характеру притаманні Ларисі Топорковій.

- Лариса Миколаївна завжди має свою власну думку, компетентна і оперативна, уважна і ввічлива. За її ініціативи ведеться робота по удосконаленню системи діловодства та архівної справи в апараті райдержадміністрації, вона координує діяльність з належного оформлення проектів розпоряджень та доручень голови райдержадміністрації, проектів рішень колегії РДА відповідно до вимог інструкції з питань діловодства, - розповідає керівник апарату Борівської РДА  Ганна Логвиненко. – Під її керівництвом відпрацьована системна робота зі зверненнями громадян і невідкладне реагування на питання, що виникають, та їх вирішення в установлені терміни.

Коли постало питання про те, кого внести у кадровий резерв на посаду керівника апарату, не вагаючись запропонувала кандидатуру Лариси Топоркової. Вона – хороший спеціаліст, умілий керівник, гарна людина. Хочеться побажати їй успіхів у роботі, порозуміння у колективі, залишатися й надалі чарівною жінкою, турботливою матусею.

І все ж, окрім роботи, у Лариси є й інші захоплення – найголовніше - вона дуже любить свою доньку  Іляну (у перекладі означає «світло»), виховує її не боятися труднощів у житті, прагнути їх вирішувати. А також любить вирощувати кактуси. Зовні колючі, вони такі ж терплячі і невибагливі, як і ми з вами.

Кожна людина протягом свого життя залишає певну згадку про себе на цій землі. Дуже важливо своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, робити свій внесок у швидкоплинний потік життя, творити добро - добро для кожного, для всіх, для народу.

Олена КОЛЕСНІКОВА.