Образование

Знайшла своє покликання в житті

Знайшла своє покликання в житті

sadСпілкуючись з вихователем дитсадка «Берізка» Ольгою Безкровною, яка розповіла мені, що щороку до її групи потрапляють такі гарні дітки, у яких  розумні батьки, поневолі згадала давню притчу: «Одного разу біля воріт міста сидів Мудрець і його учень. Повз проходив подорожній з питанням про те, які люди живуть у цьому місті. Тоді мудрець запитав: «А там, звідки ти прийшов, хто живе?» Чоловік йому відповів: «Ой, там одні мерзотники і злодії, всі дуже злі, невиховані!». Мудрець відповів, що в цьому місті живуть точно такі ж люди, тому краще подорожньому йти далі. Через деякий час повз проходив ще один подорожній, який задав таке саме питання мудрецю. Повторилася та ж історія, тільки подорожній відповів, що там, звідки він прийшов, живуть дуже добрі й веселі люди, які допомагають один одному і поважають один одного. Тоді Мудрець сказав: «Тут живуть точно такі люди!». Учень дуже здивувався: «О, Учитель, чому на два однакових питання ви дали такі різні відповіді?» А Мудрець відповів: «Скрізь є і хороші люди, і погані. А кожен знаходить те, що вміє шукати!»

Завжди дуже приємно й цікаво спілкуватися з людьми, які знайшли своє призначення у житті, доброзичливі і щасливі від того, що мають улюблену роботу. Серед них - Ольга Вікторівна.

«Тьотя Вікторівна», «Оля Вікторівна» - так називають дітлахи свою виховательку. Хто звертається до неї на «Ти», як до рідної людини, хто з повагою – на «Ви». І всіх вона любить, для всіх знаходить добре слово.

Народилася Оля в Луганській області, селищі Краснорічинському Кре-мінського району. До дитсадка дівчинка не ходила, бо у батьків не було можливості платити за нього. Підрісши, вона із великим задоволенням допомагала мамі няньчити сусідських дітей (невеликий приробіток до маминої пенсії), які тимчасово не ходили до дитсадка. Оля з подругою проводила для дітей уроки, навчала, як слід поводитися і уявляла себе при цьому вчителькою.

Тому не дивно, що після закінчення школи вона мала намір вступити до педучилища, отримати спеціальність вчителя. Але рідні та знайомі були проти, та щоб вона не зрадила своїй мрії, порадили обрати фах вихователя дитсадка.

Чотири роки навчання в Артемівському педучилищі пролетіли як одна мить. На переддипломну практику Оля з подругою приїхала до Борової і працювала у «Берізці». Тодішній завідувачці дитсадка Таїсії Артемівні Сахно сподобалися дівчата, їх ставлення до дітей, і вона послала запит до училища, щоб майбутніх вихователів направили на роботу саме у ДНЗ «Берізка».

- Доля так склалася, що після училища і наступні 11 років я працювала в дитсадку «Сонечко», - розповідає Ольга Вікторівна. -  І дуже вдячна завідуючій Наталії Василівні Масловій. Ще й сьогодні пам’ятаю її слова: «Можливо, ви зробите менше, ніж планували цього дня, але це буде якісно і від душі». Саме так – від щирої душі ставилася до своєї роботи, до дітей з першого   і по нинішній день. Вважаю, що в роботі з малюками  інакше неможливо, вони відчувають фальш, а коли спілкуєшся з ними на рівних, вони завжди йдуть на контакт, діляться своїми дитячими проблемами, радощами. Я пам’ятаю всіх вихованців, які були у моїй групі. І приємно, що вони теж мене пам’ятають, вітаються. Чого ще може побажати вихователь? І сьогодні вже ті діти, яких я виховувала, приводять до мене своїх малюків.

І справді, поки ми спілкувалися з Ольгою Вікторівною, до неї по черзі підійшли майже всі її підопічні, щоб сказати, що у когось болить ніжка, а комусь необхідно терміново зателефонувати мамі, хтось просто хотів посидіти біля неї. Вони не сварилися між собою, а приязно спілкувалися. Та і як може бути інакше, якщо у групі панує мир і злагода.

- Коли набираю ясельну групу, діти такі всі маленькі, безпомічні, - продовжує свою розповідь вихователь. – Доводиться привчати їх до горшка, відучати від соски, носити на руках, втішати, щоб не плакали, цілую перед тим, як укласти спати. Дехто з них і сьогодні не засинає, доки не підійду, щоб поцілувати. Коли ще була маленькою моя донька Світланка, то вона дуже ревнувала мене до вихованців. Хоча вони не вихованці – вони всі мої діти. Разом ми вчимося рахувати, вивчаємо букви, проводимо різноманітні свята. Так, наприклад, з моєї ініціативи до святкових заходів, які проводили у дитсадку, додалося ще одне – День захисника Вітчизни. І ми вітаємо тат зі святом. Кожну дитину  із  щемом у серці проводжаю до школи.

Цього року в серпні виповниться 26 років, як Ольга Безкровна вперше при-йшла працювати в дитсадок. Хочеться побажати їй і надалі залишатися такою щирою, люблячою вихователькою, миру і злагоди у її родині, міцного здоров’я.

Олена КОЛЕСНІКОВА.

На  знімку: О.В.Безкровна з групою вихованців. 

 

 http://www.premier-nn.ru/ К услугам всех путешествующих и гостей Нижнего Новгорода гостинница Премьер, с полным спектором услуг которой можно ознакомиться на сайте: http://www.premier-nn.ru/. Эта минигостинница - отличный выбор как для отдыхающих, так и для приехавших решать деловые вопросы.