Разное

Ви смерть подолали, Вам смерті немає (про долю Дегтярьова Єфрема Михайловича)

Ви смерть подолали, Вам смерті немає

degtУходять у Вічність від нас ветерани Великої Вітчизняної війни, але живі у пам’яті людській спогади про їхній життєвий подвиг. Тому згадаємо людину, якої, на превеликий жаль, вже немає з нами, але цей чоловік заслуговує на пам’ять і повагу нащадків, адже був у числі тих, хто здобув для нас велику Перемогу над фашизмом.

Розповіла про подвиг батька – Дегтярьова Єфрема Михайловича -  його донька  Валентина Єфремівна, яка завітала до редакції і схвильованим голосом, зі слізьми на очах почала згадувати: «В далекому 1951 році в Борову мого батька направили на роботу (переводом із Вовчанського району) заступником начальника поштового відділення. На той час йому було 34 роки, вже було двоє дітей - я і моя сестра. Час  був тяжкий, голодний. Але всі жили однаково, відбудовували мирне життя після війни. А до цього в мого батька було голодне дитинство – він народився 2 березня  1919 року     в с. Волохівка Вовчанського району. Пережив голодомор 1932-1933 років, який за-брав з життя мого дідуся -  його тата. У їхній сім’ї росло три сина. Щоб хоч якось вижити, діти ходили перевіювати скирди соломи. З того зерна та рослинних рештків, які вдавалося знайти, їхня мама варила щось подібне на кашу. Після закінчення школи в 1935 році батько вступив до Вовчанського сільгосптехнікуму, в якому отримав спеціальність механіка. До технікуму щодня пішки долав 15 кілометрів, адже жив у с. Волохівка. Щоб довше носити взуття, ходив на навчання босоніж, коли було вже більш-менш тепло, і лише перед самим технікумом взував парусинові туфлі. Так на той час жила вся країна.»

Єфрем Михайлович закінчив навчання у 1939 році і був направлений на роботу в Сибір механіком в МТС  (машинно-тракторну станцію). Того ж року його призвали до лав Радянської армії. Служба розпочалася в Читинській області.

І ось настала страшна війна. Боєць 178-ї стрілецької Кулагінської  Червоно-прапорної дивізії Єфрем Дегтярьов з 13 липня 1941 року брав безпосередню участь  у бойових діях, він був зв’язківцем. Донька воїна принесла до редакції його нагородні листи №90 і №207 за підписом старшого батальйонного комісара тов. Феоктістова. Наведемо кілька уривків із них, які красномовно свідчать про героїзм її батька (подано мовою оригіналу): «За период боёв тов. Дегтярев показал себя смелым, мужественным, решительным красноармейцем. Работая связистом, тов. Дегтярев под ураганным огнем противника не один раз исправлял порывы связи, восстанавливал связь батареи с наблюдательным пунктом. В боях в районе Иванова-Гора 27.09.41 года тов. Дегтярев под разрывами снарядов и мин противника заделал порыв связи, в результате чего батарея открыла вовремя огонь и уничтожила две огневых точки противника…В бою 18 октября 1941 года за деревню Фролово тов. Дегтярев под огнем противника поддерживал связь с батальоном и по запросам огня командира батальона батарея уничтожила 5 автомашин с грузом, взвод мотоциклистов солдат и офицеров, пытавшихся контратаковать наше подразделение с фланга. Сам, будучи связным и направляя огонь батареи, тов. Дегтярев застрелил из самозарядной винтовки трех немецких солдат. 29-го декабря 1941 года тов. Дегтярев с разведчиками, выдвинувшись на передний край нашей обороны, корректировал огонь батареи, в результате было уничтожено миномет противника, три блиндажа, 20 немецких солдат и офицеров… Работая старшим телефонистом, тов. Дегтярев в любых трудных условиях, презирая смерть, обеспечивал связью батарею. 17 сентября 1941 года на р. Западная Двина исправил более 30 порывов телефонной линии… 28-го июня 1942 года тов. Дегтярев изъявил желание добровольно идти на поимку «языка». 4 июля 1942 года с группой товарищей тов. Дегтярев привел «языка». В этой операции тов. Дегтярев показал себя смелым и бесстрашным воином, получил тяжелое ранение во время выполнения задачи…»

 За мужність і героїзм його було нагороджено двома медалями «За відвагу» і  медаллю «За бойові заслуги», багатьма ювілейними медалями. Єфрем Михайлович отримав тяжке поранення у ліктьовий суглоб правої руки. У 1943 році його комісували.

За мирних часів працював там, куди його направляла партія. У 1955 році за-кінчив вечірню Борівську школу, згодом - Львівський електротехнікум зв’язку. Багато борівчан були знайомі з Є.М. Дегтярьовим і говорять, що він завжди був скромною, працьовитою людиною. В 1979 році отримав медаль «Ветеран праці».

Зі своєю долею зустрівся Єфрем Михайлович у рідному селі. Молодята побралися у 1946 році, у них народилося й виросло дві доньки - Валентина і Лариса. Дружина - Євдокія Пет-рівна - під час війни працювала в сільському господарстві, за що була нагороджена медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

А ще у житті колишнього фронтовика була хвилююча подія: у 1970 році Єфрема Михайловича запросили до російського м. Електросталь на зустріч ветеранів 178-ї Кулагінської Червонопрапорної стрілецької дивізії з нагоди 25-річчя Перемоги. Там він мав змогу поспілкуватися з колишніми бойовими товаришами, пригадати події фронтових літ.

Але земне життя кожної людини має свій початок і, на превеликий жаль, свій кінець. У 2007 році на 88-му році життя відійшов у Вічність наш поважний земляк Єфрем Михайлович Дегтярьов. Але він своїм життєвим подвигом подолав смерть, і світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях нащадків.

Підготувала Тетяна Колеснік.