Дорога  моя   вчителько!

В найкрасивішому місці нашого району, селі Підлиман, живе чарівна жіночка Колеснік Любов Василівна. Вона вже багато років працює вчителем російської мови та світової літератури в Підлиманській ЗОШ І-ІІІ ст.

Але почнемо все спочатку. Народилася Любов Василівна 17 жовтня 1957 року в с. Сорокіно Новохоперського району Воронезької обл. в звичайній сім`ї трударів, де виховувалася в любові та злагоді. Змалечку батьки вчили свою донечку бути справедливою, чесною, люблячою і ніжною. І їм це вдалося. Із маленької дівчинки виросла лагідна, добра, чуйна красуня. Як і всі діти, Любов пішла до школи, яку згодом закінчила в 1975 році, потім в 1976 році закінчила профтехучилище в Харкові, спочатку працювала монтажницею, далі на заводі «Комунар». В 1979 році  на її шляху з’явився чудовий чоловік Юрій з яким вони одружилися і переїхали на Борівщину, де і залишились назавжди. З 1984 року працювала в школі піонервожатою і в цей час навчалася в Харківському державному університеті ім. Каразіна на факультеті російської мови та літератури. Залишилася працювати вчителем в Підлиманській школі.

Згодом в сім’ї народилося двоє синів: Віталій та Олександр. Це була справжня міцна сім`я, де панували любов і злагода. Але так сталося, що невдовзі чоловік дуже тяжко захворів. В родині тоді сталося величезне горе- чоловік, батько двох дітей, пішов у вічність назавжди. І залишилася Любов Василівна з двома діточками на руках. Дуже важко їй тоді було, світ був немилий. Але ж треба  жити далі заради своїх дітей, треба було ростити і піднімати їх на ноги. В тяжку годину допомагали сусіди, підтримували чим тільки могли. Та й синочки виростали добрими і люблячими, в усьому допомагали матусі.

 І весь цей час Любов Василівна працювала в школі, але не просто працювала, - віддавала всю себе дітям, хотіла навчити їх не тільки грамоти, а й любові, справедливості, чесності, охайності. Ця чудова сильна жінка вистояла крізь біль і сум, вона кожен день умовляла себе, що треба жити далі. Завдяки педагогічному колективу і люблячим учням,  Любов Василівна ожила. Виростила синів, дала їм обом освіту. Багато учнів випустила зі школи ця вчителька. Її люблять і поважають усі. І немає різниці, скільки минає років, ми завжди будемо відчувати тепло рук і сяючу посмішку вчителя.

Зараз Любов Василівна класний керівник 7-го класу, в якому я навчаюся. Гордо можу сказати, що вона – найкраща вчителька і щодня дарує свій професіоналізм бага-тьом дітям. В колективі її поважають колеги, вона завжди може дати пораду чи підтримати в тяжку хвилину.

Коли я пішла до 5-го класу, тоді дізналася чудову новину. Виявляється, що саме Любов Василівна була класним керівником моєї мами. Стільки добрих і ніжних слів я чула від мами про найкращу вчительку. Я дуже пишаюся тим, що вона тепер моя вчителька. Зичу їй міцного здоров’я, терпіння і наснаги. Вона завжди піклується про кожного з нас, як рідна матуся, і порадить, і порадіє нашим успіхам. Я її дуже люблю.

Саме в цьому році в нашої вчительки ювілей – 30-ть років, як вона працює в школі.

Шановна,дорога наша Вчителько! Міцного вам здоров`я і великого терпіння!

Анастасія Лисак. Учениця 7-го класу Підлиманської ЗОШ І-ІІІ ст.