Моя перша вчителька

Перший клас. Перший дзвоник. Це незабутній день для учнів, тих, хто лише починає пізнавати шкільне життя. Маленькі діточки з запашним квітами з нетерпінням чекають, коли ж пролунає перший у їхньому житті шкільний  дзвінок. Саме в цей день вони привітають свою першу вчительку і, напевно, лише через декілька років зрозуміють, як багато вона зробила для них та з безмежною вдячністю згадуватимуть ті роки, яких вже не повернути.

Учительська праця здається буденною: діти приходять на уроки за роз-кладом, заходить учитель, щось пояснює, навчає, далі -  наступний урок з іншим учителем. Здається, буденна річ, але не завжди бувають такі уроки й такі вчителі, про яких згадуєш й довго пам’ятаєш. То що ж відбувається на уроці, коли згадуються і слова, сказані вчителем, і вираз його очей, жести? Він промовляє якісь особливі слова ніби саме для тебе особисто, хоча поруч сидять твої однокласники. На мою думку, що це той момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє серце віддає дітям.

     Вчитель – це професія, що заслуговує поваги. Хто, як не вчителі, навчають нас добра, чесності, ввічливості.     Розумна, завжди усміхнена, щира – саме такою я пам’ятаю свою першу вчительку Вакулу Любов Олексіївну. Вона була й запам’ятається для мене якоюсь надзвичайною людиною.  Лише людина з добрим серцем здатна полюбити маленьких першокласників, наче рідних дітей. Напевно, перерахувати усе, чого вона мене навчила, неможливо. Мені хотілось щоранку швидше потрапити до школи, бо моя вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. Любов Олексіївна ніколи не відмовляла нам у допомозі, підтримувала. А головне – вірила  в нас та наші сили. Вона була вимогливою, але й люблячою водночас. Пам’ятаю,  як вона сварила нас: « Ви ж у мене такі розумні та слухняні, і як же ви могли так нашкодити?» Ми всі для неї були і найкращими, і найрозумнішими, вона кожного з нас любила й любить зокрема, а не всіх загалом. Всім нам було важко прощатись з Любов Олексіївною після 4 класу.

     Зараз я навчаюсь вже в 9 класі. Тут все по-іншому, але до сих пір я навідуюсь після уроків до своєї першої вчительки, розповідаю про свої успіхи, запитую пораду. Скільки б років не минуло, я пам’ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності.

     19 березня у Любов Олексіївни День народження. Хочу привітати її зі святом та побажати, щоб весна жила в її серці щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої,  а настрій  нехай їй забезпечують ті, хто поряд, хто любить її, кого любить вона. Дякую  за знання, які я отримала від неї, за любов та доброту, що до сих пір зігрівають мене, за постійну підтримку, щиру усмішку та блиск в очах…

Таїсія НУЖНА.

Учениця 9 класу.