Общество

Щира краса жінки

Щира краса жінки

krasaЖінки… Найзагадковіші творіння. Чомусь, на нашу долю випадає значно більше перевантажень, ніж на долю чоловіків. Можливо, саме тому природа створила жінку значно витривалішою. І не дарма про нас  кажуть: «І коня на скаку зупинять, і в палаючу хату увійдуть». А ще жінки, на мою думку, за своєю природою більш організовані і здатні діяти ефективно тому, що вони матері. Брати на себе відповідальність - це в природі жінки.

Всі ці слова можна адресувати керівнику з великим стажем роботи, генеральному директору агрофірми «Світанок» Тамарі Василівні Головченко. Це жінка, з якої можна брати приклад, адже вона не лише успішний керівник сільгосппідприємства, а й любляча мама та бабуся. І одночасно вона жінка-загадка, її справжню мало хто знає, бо Тамара Василівна насправді сором’язлива і не публічна людина. Найбільш комфортно вона почувається у колі рідних, підлеглих, в обстановці, яку сама створює.

Існує думка, що жінки - слабка стать, і це вірно щодо фізичної сили. А ось щодо сили духу - питання далеко не безперечне. Сила духу особливо важлива для жінки - керівника, адже вона повинна керувати, оцінювати, винагороджувати чи карати і все ж водночас у будь-якій ситуації залишатися жінкою.

Я бачила як починався один із робочих днів Тамари Василівни. Як і зазвичай, - із вирішення нагальних проблем сільгосппідприємства. Фінансові, виробничі питання вона вирішувала, здавалося б, досить швидко і легко. Але я, звичайно ж, розумію, що так лише  здається, адже є проблеми, які вирішуються не за один день. І видима легкість – це великий досвід роботи, доскональне вивчення кожного питання.

Народилася вона у невеликому селі Коломийчиха, що на Луганщині. З раннього дитинства разом з сестрами допомагала мамі (батько був інвалідом війни), виконувала всю домашню роботу по господарству, поралася на городі. І це вміння дуже допомогло їй у подальшому житті, бо не цуралася жодної роботи.

Після закінчення 11 класу дівчина з сільської глибинки, яка з дитинства полюбила рідну землю, вирішила вступати до сільгоспінституту імені Докучаєва на спе- ціальність вчений агроном.

Під час навчання зустрілася з Іваном, який теж мріяв стати агрономом. Вони покохали один одного, з часом зрозуміли, що їх кохання з першого погляду і назавжди, тому вирішили побратися.

Після закінчення інституту обоє отримали направлення на роботу в Борівський район до радгоспу імені Постишева. А вже у 1980 році подружжя було переведене до радгоспу «20-річчя Жовтня». Саме з цього часу і по сьогодні родина Головченків живе у Першотравневому. У цьому селі ходили до школи їхні діти Віта та Богдан, тут пройшла їх молодість, тут вони будували кар’єру.

Працювати агрономом – це значить у сезон бути у полі з ранку до вечора, а зважаючи на те, що Тамара Василівна та Іван Максимович спеціалісти добросовісні, тож частіше були на роботі, аніж вдома. 

Будь-яка жінка мріє про щасливу сім’ю, про дім, де на тебе чекають і люблять. Багато людей щастя бачать насамперед у сім’ї, адже це найдорожчі і найближчі люди. Так вважає і Тамара Василівна, а тому не зважаючи на зайнятість на роботі, вона встигала приготувати, нагодувати, прибрати, допомогти, перевірити  уроки і ще зробити багато справ. Бо розуміла, що на її плечах тримається весь будинок і саме вона була і є берегинею домашнього вогнища. А у їхньому домі завжди тепло, затишно і родині, і гостям.

Взаємодопомога, турбота про кожного, доброта, душевне тепло, затишок і благополуччя створювалися в родині Головченків протягом всього спільного життя. І як кожна сім’я, вони мають свої традиції, сімейні свята.

Дні народження кожного члена сім’ї, державні свята, навіть невеликі перемоги дітей   відзначали, зібравшись разом за святковим столом. Про це з теплом у голосі і сумом в очах розповідає Тамара Василівна. З сумом тому, що цього року помер чоловік і коли заходить мова про Івана Максимовича (нині покійного), у неї виступають сльози.

…Коли у 2000 році проводили реформування сільського господарства, Тамара Василівна очолила щойно створену ПСП агрофірму «Світанок». І вже тоді 80% людей, які проживають на території Першотравневої сільради, довірили свої паї керівнику агрофірми. І, впевнена, жодного разу про це не пошкодували.

Тамара Василівна неохоче розповідає про ті часи. А вони були досить нелегкими. У господарства  погана кредитна історія, тому кредити їм не надавали, доводилося налагоджувати виробництво, підбирати команду спеціалістів, оновлювати техніку. Сьогодні агрофірма – досить успішне сільгосппідприємство, яке крокує у ногу з часом і на сторінках районки неодноразово про це писали. І лише Тамара Василівна знає яких сил було докладено, скільки недоспаних ночей минуло, аби сьогодні всі, хто працює в агрофірмі, були упевнені в завтраш-ньому дні.

Не секрет, що для ус-пішної кар’єри жінці необхідно бути більш знаючим фахівцем, ніж колеги-чоловіки. Тому Тамара Василівна весь час удосконалює свої знання, а в цьому їй дуже допомагає син Богдан, з яким вони працюють пліч-о-пліч, хоча у них різні підприємства. Так, Богдан Іванович займається удосконаленням технологій вирощування сільгоспкультур, придбанням засобів захисту рослин, оновленням машинно-тракторного парку. А Тамара Василівна – головний менеджер, яким повинен бути кожен сучасний керівник. Вона координує процес збирання вирощеного врожаю, доведення його до високих кондицій, зберігання збіжжя, продаж за оптимальними цінами. Ось такий коротенький перелік на словах насправді включає у себе щоденну клопітку роботу весь рік. Бо тягар відповідальності за працюючих не дозволяє їй розслаблятися навіть під час відпустки.

Хочеться також розповісти про Тамару Василівну як про жінку, люблячу маму і бабусю. Вона з гордістю розповідає не так про досягнення своїх дітей, як онуків, яких дуже любить.

То в чому ж полягає щира краса жінки? Найголовніше те, чого очима не побачиш. Те, що є найголовнішим у нас, – душа.  Щира краса насправді непомітна. Але вона виявляється у милосерді, чуйності, здатності любити… Всі ці якості присутні у Тамари Василівни.

Напередодні жіночого свята хочеться побажати їй: нехай завжди Вас супроводжує удача, постійно зігріває тепло людської вдячності, а будні і свята наповнюються радістю, світлом, любов’ю рідних та близьких.
Вічної молодості Вашій душі та доброти серцю, здійснення всіх Ваших планів та сподівань!

Олена КОЛЕСНІКОВА.